Сьогодні ситуація, пов’язана з працевлаштуванням випускників ВНЗ, набула суспільного характеру і викликала невдоволення серед випускників та громадськості.

Призвели до цього планові перевірки вищих навчальних закладів Державною фінансовою інспекцією, в результаті яких нараховуються мільйонні штрафи за неефективне використання бюджетних коштів.

Оскільки не забезпечується стовідсоткове працевлаштування випускників, які навчались за бюджетні кошти, та їх відпрацювання протягом трьох років.

Підігрівають ситуацію і періодичні публікації журналістів з коментарями горе-експертів з освіти, які відчайдушно звинувачують МОНмолодьспорт у «діяннях», часто зовсім неприродних та фантастичних, з точки зору законодавства.

У зв’язку з цим, протягом року Міністерство освіти і науки, молоді та спорту (так само відчайдушно) розсилає роз’яснювальні листи керівникам вищих навчальних закладів всіх регіонів України, відповіді народним депутатам та пояснення до Генпрокуратури з питань працевлаштування випускників вищих навчальних закладів.

Міністерство висловлює позицію, що ґрунтується на правових засадах і гарантіях, встановлених Конституцією України та законами України і керується у своїй діяльності виключно принципом верховенства права.

А тому вкотре доводить цю свою позицію до відома випускників, ректорів та усіх інших, охочих виступати арбітрами у складній ситуації, яка складається навколо працевлаштування тих студентів, що здобували освіту за бюджетні кошти.

У статті 53 Конституції України зазначено, що держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється.
Конвенція Міжнародної організації праці N 29 «Про примусову чи обов’язкову працю», що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов’язує держави не допускати примусової праці.

Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції "Про скасування примусової праці" N 105, що ратифікована Законом України від 05.10.2000 N 2021-ІІІ, держава зобов’язується скасувати обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як метод мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», основним завданням, що стоїть перед вищими навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Цей закон не містить умов про обов’язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання.

Не зазначено у законі й те, що вищий навчальний заклад зобов’язаний гарантувати випускникові його працевлаштування.

До обов’язків вищого навчального закладу входить виключно сприяння працевлаштуванню своїх випускників.

Враховуючи сучасні умови розвитку економіки України, у тому числі і значне зменшення державного сектору (від 0 % до 30 %, залежно від галузі економіки), керівництво вищих навчальних закладів, за умови відсутності запитів від державних підприємств, установ та організацій, може сприяти працевлаштуванню випускників на підприємства, установи та організації інших форм власності, оскільки вони теж є платниками податків і вносять внесок у розвиток економіки країни.

Через відсутність механізму, який би зобов’язав випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за договором, будь-які матеріальні претензії до нього є неправомірними.

Ця теза підтверджується і інформаційним листом Міністерства юстиції щодо надання роз’яснення з питань працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням від 19.10.2010 N 12566-0-4-10-21.

Джерело: www.mon.gov.ua

20.06.2011

Теги: рынок образования, студенты, вузы Украины