Слово про закон і благодать
						
						
					
						
Твір оспівує діяння  великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, «про мужність  і хоробрість якого... слух пройшов по багатьох сторонах...» Володарював він у  Руській землі, що відома в усьому світі. 
Князь  Володимир народився «славним од славних, благородним од благородних» і, «дійшовши  літ і снаги», став єдинодержцем своєї землі та підкорив собі сусідні землі. Коли  Володимир мудро і справедливо правив у Києві, «глянуло на нього всемилостиве око  благого Бога» і зажадав він стати християнином і підданих своїх до християнства  навернути. Охрестившись, прийняв християнське ім'я  Василій. 
Невдовзі відбулося хрещення всієї Київської  держави і «слово євангельське землю осіяло». Рушились ідольські капища, крушились  ідоли, з'явилися замість них ікони святих. 
У всій  своїй пишноті постали святі церкви, де славословили Господа пастирі духовні —  єпископи, священики та диякони. Усі люди, малі й великі, наповнили храми,  проголошуючи хвалу Ісусу Христу: «Великий єси, Господи, і чудесні діла твої, Боже  наш! Слава тобі!» 
Як же не похвалити за все це  чесного і славного між земних владик «премужнього Василія [Володимира]? Адже  завдяки йому люди пізнали Господа і збулися «облуди ідольської». Заслуга його тим  більша, що він, ніколи не бачивши Христа і його апостолів та вчинених ними чудес,  поклонився розп'ятому і до сили Божої прилучився. Тому без вагань і сумнівів люди  назвали Володимира блаженним. 
Подібний він до  імператора Константина Великого. Той утвердив християнську віру серед еллінів і  римлян, Володимир же — по всій Київській Русі. Отже він «однакової слави і честі  достойний». 
Добрим свідком благочестя великого князя  Київського є зведена ним церква Святої Богородиці Марії, де згодом його самого  було поховано. Вельми добрим свідком став також син Володимира Георгій  [християнське ім'я великого князя Київського Ярослава Мудрого], який довершив  незакінчене батьком. Він збудував святий Храм Божій Премудрості [Софійський  Собор], прикрасивши його «золотом, і сріблом, і камінням дорогим...» Храм цей став  «дивом і славою на всі навколишні країни». Немає рівного йому «по всій півночі  земній од сходу до заходу». 
Ярослав Мудрий звеличив  славний Київ і доручив його Святій Богородиці. Матері Божій звів він Церкву  Благовіщення на великих [Золотих] воротах, аби «благословлення... було і городу  сьому».
						
									
						
							Народное творчество
							Слово о законе и благодати (сокращенно)