Кожен день у нашому житті супроводжується неприємностями, нервовими зривами та стресами. Праця моїх батьків теж нервова. Мій батько працює лікарем у міській лікарні. Кожен день він приймає понад тридцять пацієнтів. Хвора людина дуже нервує, коли їй приділяють мало уваги. Але мій батько добре знає, як поводитися з такими людьми. Він завжди у доброму гуморі, чи то вдома, чи на роботі. Ставлячи діагноз хворому, він може розказати якийсь дотепний випадок із своєї практики і тим самим підняти настрій людині. Недарма кажуть, що хвилина сміху ліпше, ніж найдорожчі ліки.

Моя мати працює викладачем англійської мови у національному університеті ім. В. Н. Каразіна. Студенти її дуже поважають за високий професіоналізм викладання та добре почуття гумору. Студенти теж народ дотепний - їм подобається писати гуморески англійською мовою. Нещодавно між студентами відбувся конкурс на найкращу гумореску. Переможець був нагороджений путівкою до Великої Британії.

У мене багато друзів. Але інколи з ними трапляються такі випадки, шо тут без гумору аж ніяк не обійтись. Наприклад: одного дня мій приятель Сашко їхав в автобусі до центру нашого міста. До автобусу увійшов кумедний чолов'яга з маленькою мавпою, яку він намагався сховати у своєму пальті. Але ця бешкетниця виривалася на волю. Раптом це їй вдалося. Що тут відбулося... мавпа почала стрибати по головах пасажирів. її хазяїн погнався за нею крізь салон автобусу. Люди реготали, як скажені. Сашко приїхав додому у гарному настрої, незважаючи на те, що в цей день вчителька поставила йому у журнал 2 бали за самостійну роботу.