Генрік Ібсен увійшов в історію світової літератури як засновник «нової драми».
Одним із перших він починає створювати п’єси з великими проблемами і мовою, близькою глядачеві. Драма «Ляльковий дім», яка була написана автором у 1879 році, розповідає про дім, про сім’ю, про людей, що прожили разом багато років, але так і не змогли стати щасливими. Ібсен вирішує розкрити проблему родинних стосунків і розібратися в секреті сімейного щастя, тому що від гармонії в рідному домі залежить гармонія душі людини і світу взагалі.

Твір починається з опису переддня Різдва. У домі Хельмерів пахне ялинкою і свіжим печивом. Діти бігають і сміються, радіючи подарункам. Нора щебече і співає, насолоджуючись життям і любов’ю свого чоловіка Торвальда, тією гармонією, яку вона створила у власній родині. Дім Хельмерів, як зауважує автор, обставлений недорогими, але добротними меблями, на стінах висять гравюри, у шафах розставлені книги. На перший погляд здається, що сімейне життя в цій родині затишне і щасливе. Чому ж тоді Ібсен називає цей дім «ляльковим»? Це означення символічне. Воно вказує на щось неприродне, несправжнє, вигадане. Наприкінці твору від раю родини Хельмерів не залишається й сліду. Розгнівана Нора кидає свій дім, дітей і йде шукати своє місце в новому житті.

Розвиток конфлікту між Норою та оточуючими має глибоко новаторську форму. Автор, поступово аналізуючи стосунки в сучасній йому родині, показує приховані механізми знищення людської індивідуальності, душі персонажів. Через деякий час сімейне щастя починає розкривати свої внутрішні сторони. Виявляється, що чоловік Нори лише на перший погляд кохає дружину, але насправді вона для нього лише прекрасна іграшка, «лялечка», його власність, яку не соромно показати іншим і яка ніколи своєю поведінкою не засмутить чоловіка.

Крім того, з перших же сторінок п’єси ми звертаємо увагу на особливості поведінки героїні. У розмові Нори з фрау Крістіною з’ясовуються деякі обставини такої поведінки: на кошти хворого батька дочка лікує в Італії свого чоловіка. Вона порушила закон, підробивши документи. Вчинок і наміри Нори автор трактує як чисті й самовіддані. Але закон не на боці жінки, і героїня приходить до висновку, що його треба змінити, навіть ліквідувати. Це перша спроба бунту Нори проти суспільства, але з розвитком дії то вже стане системою.

Важливим мотивом, який спрямовує розвиток драматичних подій у п’єсі, стає незгода Нори з тим, що вона легковажна людина, яка не здатна на серйозні вчинки. Вона зовсім не така, якою її бачать чоловік і подруги. Це сильна, вольова жінка, яка вміє по-справжньому кохати, яка задля близької людини здатна на все, навіть пожертвувати життям. Але Нора водночас тактовна, ніжна і чуйна. Доля випробовує її: лихвар Крогстад, знаючи таємницю жінки протягом восьми років, шантажує її. З першим листом злодія в дім приходить біда. Уперше Нора наважується все розповісти чоловікові, але виявляється, що для нього кар’єра, особистий престиж - найголовніше. Торвальд не проходить моральне випробування. Другий лист Крогстада, в якому той повергає боргову записку Норі, дає привід Торвальду зробити широкий жест прощення дружини, але останній цього вже не вистачає. І вона обрушується на все загальноприйняте,, що заважає пошукам власного «я». Людина повинна перш за все виховувати себе, а потім ще когось. Нора виносить вирок і законам суспільства, і релігії, і навіть своєму коханню. Героїня вирішує шукати істину і вирушає назустріч невідомому.

Композиція п’єси має аналітичний характер: дія починається із зображення ілюзії щастя і закінчується його поразкою. Новаторство Ібсена відбилося і у незавершеності кінцівки.

У Г. Ібсена ніколи не було сім’ї, свого дому, достатку, але він завжди мріяв про людські цінності життя. І з цією мрією він і помер, залишивши нам свою п’єсу про реальні проблеми сім’ї - «Ляльковий дім».