Есхіл з давніх часів заслужено вважається «отцем трагедії». Насправді, по кількості і монументальності своїх творів він є найгеніальнішим з поетів-трагіків. Одним з найбільших його відкриттів з'явилося введення в дію другого актора, що підсилювало драматичний ефект, створюючи можливість зображення боротьби протилежних сил, яка і складала основу сюжету.

У своїй творчості Есхіл прагнув розкрити найважливіші питання свого часу: проблеми провини і відплати, відповідальності людини за свої вчинки, протиборства добра і зла, прагнення до торжества справедливості, взаємин людини і сил зовнішнього світу, що виражають божественну волю. Найвидатнішим із створень старогрецького поета є образ титана Прометея, без якого зараз важко уявити собі ряд великих образів світової літератури.

Трагедія «Прикований Прометей» займає особливе місце в творчості драматурга і є першою з трилогії. Пізніше поетом були створені «Прометей, що звільнявся», і «Прометей-вогненосець». Проте до наших днів з останніх творів дійшла лише невелика кількість.

Трилогія Есхіла ґрунтується на стародавньому міфі, згідно з яким Прометей — захисник людей від свавілля і несправедливості богів. Ради порятунку людей від загибелі, він викрав вогонь з Олімпу, за що грізний Зевс наказав прикувати його до скелі, прирікаючи тим самим на вічні муки. Щодня до скелі прилітав орел і викльовував печінку Прометея, яка потім знову відновлювалася. Муки героя продовжувалися до тих пір, поки Геракл не звільнив його, убивши стрілою орла. За різними версіями легенди, ці страждання тривали від декількох сторіч до тридцяти тисяч років. Есхіл узяв даний міф за основу свого твору, проте значно розширив і поглибив його сенс.

Дія трагедії, судячи з усього, відбувається в той момент, коли Зевс тільки прийшов до влади, поваливши свого отця Крону і все покоління старших богів. Прометей, по легенді, допомагав Зевсові стати царем богів. Проте, викравши вогонь, він прогнівав всемогутнього правителя і піддав себе жорстокому покаранню. Але в образі Прометея Есхіл зобразив не тільки здобувача вогню для людей. Він представив його винахідником різних наук і ремесел, що доніс до людей всі культурні блага, які зробили можливим розвиток людської цивілізації:

...я їх зробив, раніше безрозсудних
Розумними і мислити навчив.

Прометей навчив людей будувати дома, здобувати метали, обробляти землю, приручати тварин. Він розвинув корабельну справу, астрономію і вивчення природи, навчив людей «науці чисел і грамоті», медицині й іншим корисним і важливим заняттям.

А стисло кажучи, дізнайся, що все
Мистецтва у людей — від Прометея!

За свою любов і відданість людям, за добро і прагнення до прогресу й освіти на землі, герой був страчений Зевсом, який у Есхіла виступає уособленням незвіданих сил природи, що ревниво захищає свої таємниці. Проте Прометея не лякають страшні муки — він рішуче і сміливо кидає виклик тиранові і готовий до кінця відстоювати свою правоту. Герой твердо вірить в торжество справедливості:

Я знаю, що Зевс суворий, що йому
Справедливістю служить його свавілля
Але настане година:
Він лагіднітиме, розбитий ударом долі...

Крім того, він знає таємницю, яку Зевс прагне будь-якими засобами вирвати у нього. Таємниця ця полягає в тому, що на великого царя богів чекає падіння:

...дружина зведе його з престолу...
Народивши дитяти сильніше, ніж отець.

Прометей стійко переносить всі випробування і погрози тирана, залишаючись гордим і нескореним.

Упевнений будь, що я б не проміняв
Моєї скорботи на рабське служіння...

В особі свого героя автор затверджує благородство, сміливість, силу духу, а також віру в прогрес людської культури, в творчі можливості людини. Його твір пронизаний духом протесту проти насильства і тиранення. У ньому найповніше відбилися проблеми, що хвилювали самого поета і весь народ. Трагедії Есхіла передають найбільш актуальні явища і події політичного і духовного життя Афін. Вони відрізняються особливою піднесеністю і урочистістю.