Программа внешнего тестирования по химии (2009)

Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.Менделєєва

Періодичний закон (сучасне формулювання), структура короткого і довгого варіантів періодичної системи, групи найважливіших елементів, розміщення металічних і неметалічних елементів у періодичній системі.

Наводити приклади металічних і неметалічних елементів.
Розрізняти в періодичній системі періоди, групи, головні та побічні підгрупи.
Використовувати інформацію, закладену в періодичній системі, для характеристики елементів, простих речовин і сполук.
Аналізувати зміни властивостей простих речовин залежно від розміщення елементів у періодичній системі (в періодах, групах, при переході від одного періоду до іншого).

1.4

Будова атома

Склад атома; поняття нуклон, нуклід, ізотопи, протонне число, нуклонне число, орбіталь, енергетичний рівень (підрівень), електронна оболонка, спаре-ний (неспарений) електрон; сутність явища радіоактивності; форми s- і р-орбіталей, розміщення р-орбіталей у просторі; послідовність енергетичних рівнів в атомі.

Записувати електронні та графічні формули атомів елементів 1-3 періодів та їхніх простих йонів (катіонів, аніонів), атомів неметалічних елементів 2-го і 3-го періодів у збудженому стані.
Визначати склад електронних оболонок (енергетичних рівнів та підрівнів) атомів елементів 1-3 періодів.
Характеризувати явище радіоактивності; хімічні елементи малих періодів за будовою атомів.
Порівнювати радіуси атомів і простих йонів.
Аналізувати кількісний склад атома, залежність зміни радіусів атомів у періодах і групах.

1.5

Хімічний зв’язок

Основні типи хімічного зв’язку (йонний, ковалентний, водневий, металічний); типи кристалічних ґраток; поняття електронегативності, ступінь окиснення, кратність ковалентного зв’язку, полярність ковалентного зв’язку.

Записувати графічні та електронні формули молекул.
Складати формули сполук за ступенями окиснення елементів, зарядами йонів.
Розрізняти валентність і ступінь окиснення елемента.
Обчислювати ступінь окиснення елемента у сполуці.
Аналізувати механізми утворення ковалентного зв’язку.
Визначати кратність, полярність чи неполярність ковалентного зв’язку між атомами.
Прогнозувати тип хімічного зв’язку в бінарній сполуці, фізичні властивості речовин залежно від типу хімічного зв’язку.

1.6

Розчини

Компоненти розчину: розчинник, розчинена речовина; кристалогідрат, електроліт, неелектроліт, ступінь елект-ролітичної дисоціації; забарвлення індикаторів (універсального, лакмусу, фенолфталеїну, метилоранжу) в кисло-му, лужному і нейтральному середови-щі; будова молекули води; сутність процесів розчинення, електролітичної дисоціації.

Складати схеми електролітичної дисоціації основ, кислот, солей; йонно-молекулярні рівняння за молекулярними рівняннями і молекулярні рівняння за йонно-молекулярними рівняннями.
Розрізняти однорідні й неоднорідні суміші; розбавлені, концентровані, насичені, ненасичені розчини; електроліти й неелектроліти, сильні та слабкі електроліти.
Визначати можливість перебігу реакції обміну між електролітами у розчині.
Аналізувати вплив будови речовини, температури, тиску (для газів) на розчинність речовин у воді.

2.1.1

Оксиди

Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.

Складати хімічні формули оксидів.
Давати назви оксидам за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули оксидів серед формул інших класів сполук.
Складати рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оксидів (взаємодія з водою, оксидами, кислотами, основами); рівняння реакцій, які характеризують способи добування оксидів (окиснення простих і складних речовин; розкладання нерозчинних основ, деяких кислот та солей).
Порівнювати за хімічними властивостями оксиди основні, кислотні, амфотерні.
Аналізувати склад оксидів основних, кислотних і амфотерних; залежність властивостей оксидів від типу хімічного зв’язку .

2.1.2

Основи

Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.

Складати хімічні формули основ.
Давати назви основам за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули основ серед формул інших класів сполук.
Розрізняти розчинні і нерозчинні основи.
Складати рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості основ (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами, солями; розкладання нерозчинних основ); рівняння реакцій, які характеризують способи добування основ (взаємодія активних металів із водою, основних оксидів із водою, солей із лугами).
Порівнювати хімічні властивості основ розчинних і нерозчинних.

2.1.3

Кислоти

Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.

Складати хімічні формули кислот.
Давати назви кислотам за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули кислот серед формул інших класів сполук; валентність кислотного залишку за формулою кислоти.
Розрізняти за складом кислоти оксигеновмісні і безоксигенові, кислоти за основністю.
Складати рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості кислот (взаємодія із металами, основними оксидами, оновами, солями); рівняння реакцій, які характеризують способи добування кислот (взаємодія кислотних оксидів із водою, солей із кислотами, неметалів із воднем).

2.1.4

Солі

Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.

Складати хімічні формули солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості середніх солей (взаємодія з металами, кислотами, лугами, солями); рівняння реакцій, які характеризують способи добування солей (взаємодія кислот із металами, основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів із основами, лугів із кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, оксидів кислотних із основними оксидами, солей із солями, солей із металами, металів із неметалами, термічне розкладання деяких солей).
Давати назви солям за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули солей серед формул інших класів сполук.
Розрізняти за складом солі середні, кислі, основні.

2.1.5

Амфотерні сполуки

Поняття амфотерності; хімічні властивості, способи добування амфотерних оксидів і гідроксидів.

Складати хімічні формули оксидів та гідроксидів Алюмінію і Цинку; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості оксидів та гідроксидів Алюмінію і Цинку (взаємодія з кислотами, лугами); рівняння реакцій, що характеризують способи добування солей (взаємодія лугів із солями).

2.1.6

Узагальнення відомостей про класи неорганічних сполук.

Порівнювати хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями оксидів, кислот, основ, солей.
Узагальнювати знання про властивості основних класів сполук та способи їх добування для встановлення генетичних зв’язків між простими речовинами, оксидами, основами, кислотами, солями; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень простих речовин і класів неорганічних сполук та спостереження за наслідками цих перетворень.

2.2.1

Загальні відомості про металічні елементи та метали

Положення металічних елементів у періодичній системі; особливості електронної будови атомів металічних елементів; особливості металічного хімічного зв’язку; загальні фізичні властивості; загальні хімічні властивості; загальні способи добування; поняття корозії, способи захисту металів від корозії; назви та формули найважливіших сполук металічних елементів; сплавів (чавун, сталь).

Визначати положення металічних елементів у періодичній системі.
Характеризувати металічний хімічний зв'язок; будову металічних кристалічних ґраток; фізичні властивості металів.
Розрізняти за електронною будовою металічні та неметалічні елементи, види корозії (хімічна, електрохімічна).
Складати схеми електронних конфігурацій атомів металічних елементів; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості металів (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою, кислотами, розчинами солей); рівняння реакцій, які характеризують способи добування металів (відновлення коксом, карбон(ІІ) оксидом, воднем, металотермія (алюмотермія), електроліз розплавів солей, лугів та деяких розчинів); рівняння реакцій, які відбуваються під час добування чавуну і сталі.
Пояснювати зміну хімічних властивостей сполук металічних елементів залежно від електронної будови атомів; суть процесів електролізу, корозії металів, добування чавуну і сталі.
Аналізувати залежність хімічної активності металів від електронної будови атомів.
Прогнозувати можливість перебігу хімічних реакцій металів із водою, розчинами кислот, солей, лугів.
Обґрунтовувати залежність фізичних і хімічних властивостей металів від особливостей їх електронної будови; причинно-наслідкову залежність між складом і властивостями чавуну та сталі.

2.2.2

Лужні і лужноземельні метали

Хімічні властивості; способи добування; назви та формули найважливіших сполук; поняття твердості води; галузі застосування найбільш поширених сполук Натрію, Калію, Кальцію; хімічних формул і назв найбільш поширених калійних добрив.

Визначати положення Натрію, Калію, Кальцію в періодичній системі;
Характеризувати хімічні властивості натрію і калію, кальцію; їхнє застосування; способи добування;
Складати схеми електронних конфігурацій атомів Натрію, Калію, Кальцію; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості натрію, калію, кальцію (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою); рівняння кислотно-основних реакцій, які характеризують хімічні властивості оксиду та гідроксиду Кальцію; рівняння реакцій, які характеризують способи пом’якшення твердості води;
Застосовувати знання для визначення сполук Натрію, Калію, Кальцію за забарвленням полум’я.

2.2.3

Алюміній та сполуки Алюмінію

Хімічні властивості; способи добування; назви та формули найважливіших сполук; галузі застосування алюмінію та найбільш поширених сполук Алюмінію.

Визначати положення Алюмінію в періодичній системі.
Характеризувати хімічні властивості алюмінію, амфотерні властивості оксиду та гідроксиду алюмінію; їхнє застосування.
Складати схему електронної конфігурації атома Алюмінію; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості алюмінію (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою, кислотами, лугами); рівняння реакцій добування в лабораторії алюміній гідроксиду (взаємодія розчинних солей з лугами) та алюміній оксиду (спалювання у кисні повітря); рівняння реакцій, які характеризують їхні амфотерні властивості (взаємодія з основними та кислотними оксидами, кислотами та лугами).

2.2.4

Залізо та сполуки Феруму

Хімічні властивості; способи добування; назви та формули найважливіших сполук; галузі застосування заліза та найбільш поширених сполук Феруму.

Визначати положення Феруму в періодичній системі.
Характеризувати хімічні властивості заліза, оксидів та гідроксидів Феруму; застосування заліза та солей Феруму.
Складати схему електронної конфігурації атома Феруму; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості заліза (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою, кислотами, солями); рівняння кислотно-основних реакцій добування в лабораторії Ферум(ІІ, ІІІ) гідроксидів (взаємодія розчинних солей з лугами); рівняння перетворення сполук Ферум(ІІ) у сполуки Ферум(ІІІ); рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості оксидів та гідроксидів Феруму (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами).
Аналізувати фізіологічну роль йонів Феруму.

2.2.5

Узагальнення відомостей про метали та сполуки металічних елементів

Порівнювати хімічні властивості металів та сполук металічних елементів Натрію, Калію, Кальцію, Алюмінію, Феруму.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями металів та сполук металічних елементів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості та способи добування для встановлення генетичних зв’язків між металами та різними класами неорганічних сполук; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень металів і сполук металічних елементів та спостереження за наслідками цих перетворень.

2.3.1

Неметалічні елементи

Неметалічні елементи (Гідроген, Галогени, Оксиген, Сульфур, Нітроген, Фосфор, Карбон, Силіцій); електронні формули атомів неметалічних елементів; хімічні формули і назви простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів; явище алотропії та алотропних модифікацій; явище адсорбції; фізичні властивості простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів; хіміч-ні властивості простих і найбільш поширених складних речовин неметаліч-них елементів; способи добування простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів у лабораторії та промисловості; найваж-ливіші галузі застосування простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів; якісні реакцій для визначення простих і складних йонів неметалічних елементів.

Характеризувати хімічні властивості простих речовин неметалічних елементів; окисно-відновні процеси та кислотно-основні взаємодії, характерні найбільш поширеним складним речовинам неметалічних елементів.
Обґрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення неметалічних елементів за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атома; причини явища алотропії.
Порівнювати фізичні властивості алотропних модифікацій одного і того ж неметалічного елемента; хімічну активність простих речовин неметалічних елементів; реакційну здатність однотипних складних речовин неметалічних елементів.
Встановлювати взаємозв'язок між будовою і властивостями простих і складних речовин неметалічних елементів однієї підгрупи; між складом, будовою і властивостями складних речовин неметалічних елементів.
Застосовувати знання для визначення простих і складних йонів неметалічних елементів; для добування і розпізнавання простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів.

2.3.2

Водень і сполуки Гідрогену

Електронна формула атома Гідрогену; хімічна формула простої речовини Гідрогену – водню; фізичні властивості водню і води; хімічні властивості водню і води; способи добування водню в лабораторії та промисловості; способи очищення води; найважливіші галузі застосування водню і води; доведення наявності водню.

Складати рівняння реакцій, характерних для водню (взаємодії з неметалами, активними металами, оксидами металічних елементів, деякими органічними речовинами); рівняння реакцій води з простими речовинами неметалічних і металічних елементів, їх оксидами та сполуками з Гідрогеном, деякими органічними сполуками; рівняння реакції розкладу води, добування водню в лабораторії і промисловості.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Гідрогену за його положенням у періодичній системі та електронною будовою атома.
Застосовувати знання про властивості водню для його розпізнавання; для добування водню і доведенню його наявності.

2.3.3

Сполуки Галогенів

Електронні формули атомів Флору та Хлору; хімічні формули простих речовин Галогенів (фтору, хлору, брому, йоду); хімічні формули і назви найпоширеніших сполук Галогенів; фізичні властивості найважливіших сполук Галогенів (гідроген хлориду, галогені дів металічних елементів); хімічні властивості хлору і гідроген хлориду; способи добування хлору та гідроген хлориду в лабораторії та промисловості; найважливіші галузі застосування хлору, гідроген хлориду, хлоридів; якісних реакцій для визначення галогенід-іонів.

Складати рівняння реакцій, характерних для хлору (взаємодії з простими речовинами металічних і неметалічних елементів, водою, деякими органічними речовинами); рівняння окисно-відновних реакцій та кислотно-основних взаємодій, характерних для гідроген хлориду (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, амфотерними сполуками, солями, деякими органічними сполуками); рівняння реакцій добування хлору та гідроген хлориду в лабораторії і промисловості.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення атомів Флуору і Хлору за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атомів.
Порівнювати хімічну активність галогенів.
Застосовувати знання для визначення галогенід-іонів, для добування гідроген хлориду.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю найбільш поширених складних речовин Галогенів (гідроген галогенідів, галогенідів металічних елементів).

2.3.4

Підгрупа Оксигену

Електронна формула атомів Оксигену і Сульфуру; алотропні модифікації Оксигену і Сульфуру; хімічні формули простих речовин Оксигену (кисню, озону) і Сульфуру (сірки) та найпо-ширеніших сполук Оксигену і Суль-фуру; фізичні та хімічні властивості речовин Оксигену і Сульфуру (кисню, озону, сірки, Сульфур(IV) оксиду, Суль-фур(VI) оксиду, сульфатної кислоти, сульфатів); способи добування кисню, озону, сірки, сульфатної кислоти в лабораторії та промисловості; умови, що застосовуються на виробництві сульфат-ної кислоти; найважливіші галузі застосування кисню, сірки, Суль-фур(IV) оксиду, Сульфур(VI) оксиду, сульфатної кислоти та сульфатів; якісна реакція для визначення сульфат-іонів.

Складати рівняння реакцій, характерних для кисню (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів, їх сполуками з Гідрогеном, органічними речовинами); рівняння реакцій, характерних для сірки (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для Сульфур(IV) оксиду і Сульфур(VI) оксиду (взаємодії з водою, основними оксидами, основами); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для сульфатної кислоти (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, амфотерними сполуками, солями); рівняння реакцій добування кисню в лабораторії і промисловості, утворення озону; рівняння реакцій, що покладені в основу промислового виробництва сульфатної кислоти.
Характеризувати склад і будову алотропних модифікацій Оксигену і Сульфуру.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Оксигену і Сульфуру за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атомів.
Порівнювати хімічну активність кисню, озону і сірки.
Застосовувати знання про властивості кисню для його розпізнавання; знання для визначення сульфат-іонів; знання для добування і доведення наявності кисню.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю сульфатів.

2.3.5

Підгрупа Нітрогену

Електронні формули атомів Нітрогену і Фосфору; алотропні модифікації Фосфору; хімічні формули простих речовин Нітрогену (азоту) і Фосфору (білого і червоного фосфору), найпоши-реніших сполук Нітрогену і Фосфору, найпоширеніших мінеральних добрив, що місять Нітроген і Фосфор; фізичні та хімічні властивостей простих і складних речовин Нітрогену і Фосфору (азоту, білого і червоного фосфору, нітро-ген(IV) оксиду, фосфор(V) оксиду, амоніаку, солей амонію, нітратної кис-лоти, нітратів, ортофосфатної кислоти, ортофосфатів); способи добування азоту, фосфору, амоніаку, нітратної та ортофосфатної кислот в лабораторії та промисловості; умов, що застосовую-ться на виробництві амоніаку; найважливіші галузі застосування азоту, фосфору, фосфор(V) оксиду, амоніаку, нітратної кислоти, нітратів, ортофос-фатної кислоти, ортофосфатів; якісні реакції для визначення ортофосфат-, амоній- та нітрат-іонів.

Складати рівняння реакцій, характерних для азоту і фосфору (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для амоніаку (взаємодії з киснем, водою, оксидами металічних елементів, кислотами, деякими органічними сполуками); рівняння реакцій характерних для солей амонію (взаємодії з лугами, солями); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для нітратної кислоти (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, ам-фотерними сполуками, солями, деякими органічними сполуками); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для ортофосфатної кислоти (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, солями); рівняння реакцій, що характеризують взаємоперетворення середніх і кислих солей ортофосфатної кислоти; рівняння реакцій термічного розкладу солей амонію, нітратів, ортофосфатів; рівняння реакцій добування фосфору, амоніаку, нітратної та ортофосфатної кислот в лабораторії і промисловості; рівняння реакцій кислотно-основних взаємодій, характерних фосфор(V) оксиду (взаємодії з водою, основними оксидами, основами).
Характеризувати склад і будову алотропних модифікацій Фосфору.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Нітрогену і Фосфору за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атомів.
Порівнювати хімічну активність азоту і фосфору.
Застосовувати знання про властивості амоніаку для його розпізнавання; для визначення йонів амонію, нітрат-, ортофосфат-іонів; для добування і доведення наявності амоніаку.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю солей амонію, нітратів і ортофосфатів.

2.3.6

Підгрупа Карбону

Електронні формули атомів Карбону і Силіцію; алотропні модифікації Карбону; поняття адсорбції, адсорбційні властивості вуглецю; хімічні формули простих речовин Карбону (вуглецю) і Силіцію (силіцію) та найпоширеніших сполук Карбону і Силіцію; фізичні та хімічні властивостей простих речовин Карбону, Силіцію і найважливіших сполук Карбону і Силіцію (карбон(ІІ) оксиду, карбон(IV) оксиду, карбонатів, силіцій(IV) оксиду, силікатної кислоти, силікатів); способи добування вуглецю, силіцію, карбон(II) оксиду, карбон(IV) оксиду в лабораторії та промисловості; найважливіші галузі застосування вуглецю, алмазу. графіту, карбон(ІІ) оксиду, карбон(IV) оксиду, карбонатів, гідрогенкарбонатів, силіцій(IV) оксиду, силікатної кислоти, силікатів; якісні реакцій для визначення карбонат-, силікат-іонів.

Наводити приклади застосування явища адсорбції.
Складати рівняння реакцій окисно-відновних процесів, характерних для вуглецю і силіцію (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів, оксидами металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів, характерних для карбон(ІІ) оксиду (взаємодії з киснем, оксидами металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для карбон(ІV) оксиду (взаємодії з водою, основними оксидами, основами, вуглецем); рівняння реакцій, які відбуваються при доведенні наявності карбон(IV) оксиду (взаємодія його з кальцій гідроксидом); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для силіцій(ІV) оксиду (взаємодії з основними оксидами, основами); рівняння реакцій взаємоперетворення середніх і кислих солей карбонатної кислоти; рівняння реакцій термічного розкладу карбонатів і гідрогенкарбонатів; рівняння реакцій добування вуглецю, силіцію, карбон(II) оксиду, карбон(IV) оксиду в лабораторії і промисловості.
Характеризувати склад і будову алотропних модифікацій Карбону.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Карбону і Силіцію за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атома.
Застосовувати знання про властивості карбон(IV) оксиду для його розпізнавання; для визначення карбонат-, силікат-іонів; для добування і доведення наявності карбон(IV) оксиду.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю карбонатів і силікатів.

2.3.7

Узагальнення відомостей про неметали та сполуки неметалічних елементів

Порівнювати хімічні властивості неметалів та сполук металічних елементів Гідрогену, галогенів, Оксигену, Сульфуру, Нітрогену, Фосфору, Карбону, Силіцію.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями неметалів та сполук неметалічних елементів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості та пособи добування для встановлення генетичних зв’язків між неметалами та різними класами неорганічних сполук; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень неметалів і сполук неметалічних елементів та спостереження за наслідками цих перетворень.

3.2.

Вуглеводні

Класифікація, загальні формули гомологічних рядів, будова, номенклатура, ізомерія вуглеводнів.

Називати за систематичною номенклатурою вуглеводні різних гомологічних рядів.
Наводити спільні і відмінні ознаки гомологів та ізомерів на прикладі вуглеводнів різної будови.
Складати структурні формули вуглеводнів за їхніми назвами, загальними формулами.
Розрізняти структурні ізомери за будовою карбонового ланцюга і міжвидові структурні ізомери (алкени і циклоалкани; алкадієни і алкіни); насичені, ненасичені вуглеводні ациклічної будови та ароматичні вуглеводні за будовою (типом гібридизації атомів Карбону, геометрією молекул), загальними формулами гомологічних рядів.
Класифікувати вуглеводні за будовою карбонового ланцюга (ациклічні, циклічні; розгалужені, нерозгалужені), видами карбон-карбонових зв’язків (насичені, ненасичені, ароматичні).
Встановлювати відповідність між представниками гомологічних рядів та характеристиками зв’язків в їх молекулах; відповідність між загальними формулами, представниками гомологічних рядів та характеристиками їх ?- і ?-зв’язків; причинно-наслідкові зв’язки між будовою, властивостями і застосуванням вуглеводнів та їх функціональних похідних; генетичні зв'язки між вуглеводнями різних гомологічних рядів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості вуглеводнів і їх функціональних похідних та способів добування для встановлення генетичних зв’язків між різними гомологічними рядами органічних сполук.

3.2.1.

Алкани

Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні вла-стивості, способи добування алканів;
поняття крекінгу, ізомеризації.

Називати перші 10 представників гомологічного ряду алканів за система-тичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули метану та його гомологів; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості алканів (заміщення, повного або часткового окиснення, розкладу, крекінгу, ізомеризації) та лабораторні і промислові способи їх добування.
Пояснювати явище sp3-гібридизації електронних орбіталей атомів Карбону у молекулах алканів.
Характеризувати ковалентні С–С та С–Н зв’язки у молекулах алканів за довжиною, енергією, полярністю, просторовою напрямленістю.
Обґрунтовувати сутність явища структурної ізомерії на прикладі алканів; залежність між агрегатним станом, температурами плавлення і кипіння алканів та їх відносною молекулярною масою; згідно електронної будови здатність алканів до реакцій заміщення.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та властивостями алканів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості алканів для доведення їх хімічної стійкості.

3.2.2.

Алкени

Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні вла-стивості, способи добування алкенів; якісна реакція на подвійний зв'язок; поняття: полімеризація, полімер, моно-мер, мономерна ланка, ступінь поліме-ризації.

Наводити структурні ізомери алкенів за будовою карбонового ланцюга, положенням подвійного зв’язку та міжвидові ізомери (циклоалкани).
Називати представники гомологічного ряду алкенів за систематичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули етену та його гомологів; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості етену і пропену (гідрування (приєднання водню), галогенування (приєднання галогенів), гідратації (приєднання води), гідрогалогенування (приєднання галогеноводнів); полімеризації; часткового та повного окиснення.) та лабораторні і промислові способи його добування.
Пояснювати явище sp2-гібридизації електронних орбіталей атомів Карбону в молекулах алкенів.
Розрізняти на прикладі етену (пропену): полімер, мономер, мономерну ланку, ступінь полімеризації.
Характеризувати ковалентні С=С зв’язки у молекулах алкенів за довжиною, енергією, полярністю, просторовою напрямленістю.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та здатністю алкенів до реакцій приєднання.
Аналізувати напрям приєднання галогеноводнів або води до несиметричних алкенів згідно перерозподілу електронної густини в їх молекулах (правило Марковникова).
Узагальнювати знання про хімічні властивості алкенів для доведення їх ненасиченого характеру.

3.2.3.

Алкіни

Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні властивості, способи добування, засто-сування алкінів; якісна реакція на кратний зв'язок.

Називати представники гомологічного ряду алкінів за систематичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули етину та його гомологів; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості етину (приєднання: гідрування (приєднання водню), галогенування (приєднання галогенів), гідратація (приєднання води), гідрогалогенування (приєднання галогеноводнів); тримеризації; часткового і повного окиснення) та лабораторні і промислові способи його добування.
Характеризувати ковалентні С?С зв’язки у молекулах алкінів за довжиною, енергією, полярністю, просторовою напрямленістю.
Обґрунтовувати сутність явища структурної ізомерії на прикладі алкінів; кислотні властивості етину згідно його електронної будови.
Пояснювати явище sp-гібридизації електронних орбіталей атомів Карбону в молекулах алкінів.
Порівняти реакційну здатність етену і етину в реакціях приєднання.
Аналізувати напрям приєднання галогеноводнів або води до алкінів несиметричної будови згідно перерозподілу електронної густини в їх молекулах (правило Марковникова).
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та здатністю алкі-нів до реакцій приєднання, тримеризації.

3.2.4.

Ароматичні вуглеводні
(арени)

Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні вла-стивості, способи добування, застосування ароматичних вуглеводнів; поняття ароматичності.

Називати представників гомологічного ряду бензену за систематичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули бензену; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості бензену (заміщення, приєднання, окиснення); лабораторні і промислові способи його добування.
Розрізняти ізомери та гомологи моноядерних ароматичних вуглеводнів; згідно електронної будови ненасичені та ароматичні вуглеводні.
Пояснювати стійкість бензену до дії окисників та його здатність до реакцій заміщення (нітрування, хлорування, сульфування) наявністю 6?-електронної системи, що стабілізує ядро.
Порівнювати реакційну здатність бензену в реакціях заміщення та окиснення; ароматичні зв’язки з простими і подвійними.

3.2.5.

Природні джерела вуглеводнів та їх переробка

Природний та супутний нафтові гази, нафта; крекінг та ароматизація нафтопродуктів, детонаційна стійкість бензину; склад вугілля; проблеми добування рідкого палива з вугілля та альтернативних джерел.

Називати продукти переробки нафти та кам’яного вугілля.
Складати рівняння реакцій, що відображають крекінг та ароматизацію вуглеводнів.
Характеризувати природну вуглеводневу сировину як джерело добування органічних сполук.
Аналізувати вплив продуктів переробки вуглеводневої сировини на довкілля і здоров’я людей; екологічно чисті джерела виробництва пального.

3.3.

Оксигено-
вмісні
сполуки

Класифікація оксигеновмісних сполук; характеристичні групи класів оксигеновмісних сполук; номенклатура оксигеновмісних сполук.

Називати характеристичні групи класів оксигеновмісних сполук: спиртів, фенолів, альдегідів, карбонових кислот, естерів, а також жирів, вуглеводів (глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози); оксигеновмісні сполуки за систематичною номенклатурою.
Складати структурні формули оксигеновмісних органічних сполук різних класів.
Встановлювати генетичні зв'язки між представниками різних класів оксигеновмісних органічних сполук.

3.3.1.

Гідроксильні похідні вуглеводнів

Класифікація гідроксильних похідних вуглеводнів; характеристична група гідроксильних похідних вуглеводнів.

Складати структурні формули гідроксильних похідних вуглеводнів.
Розрізняти згідно електронної будови спирти і феноли.

3.3.1.2.

Фенол

Формула, будова, властивості, способи добування, застосування; якісна реакція на фенол.

Складати молекулярну, структурну, електронну формули фенолу; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості фенолу: кислотні властивості (взаємодія з натрієм, натрій гідроксидом), здатність до реакцій заміщення (взаємодія з бромною водою, нітратною кислотою); промислових і лабораторних способів добування фенолу.
Обґрунтовувати на основі перерозподілу електронної густини в молекулі фенолу взаємний вплив гідроксильної групи і ядра бензену.
Порівнювати кислотні властивості спиртів, фенолу, карбонатної кислоти; здатність до реакцій заміщення бензену і фенолу.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою і властивостями фенолу.

3.3.2.

Альдегіди

Загальна формула, будова, номенклатура, властивості, способи добування, застосування, поширення в природі; якісна реакція на альдегідну групу.

Складати структурні формули альдегідів та їх структурних ізомерів; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості альдегідів (реакції відновлення, часткового окиснення), промислові і лабораторні способи добу-вання.
Розрізняти за якісними реакціями альдегіди.

3.3.3.

Карбонові кислоти

Класифікація, загальна формула, будови, номенклатура, ізомерія, властивості, способи добування, застосування, поширення в природі карбонових кислот; будови та властивості мила і синтетичних мийних засобів; негатив-ний вплив синтетичних мийних засобів на довкілля.

Називати за систематичною номенклатурою характеристичну групу та представники гомологічних рядів різних видів карбонових кислот.
Класифікувати карбонові кислоти за будовою карбонового ланцюга (насичені, ненасичені, ароматичні), кількістю карбоксильних груп (одно-, двох-, трьохосновні), кількістю атомів Карбону (нижчі та вищі).
Складати формули структурних ізомерів насичених одноосновних карбонових кислот; рівняння реакцій, що підтверджують хімічні властивості карбонових кислот: кислотні (взаємодія з активними металами, основними оксидами, основами, солями), реакції заміщення біля атома Карбону карбоксильної групи з утворенням функціональних похідних кислот (естерів), рівняння реакцій, що відображають промислові і лабораторні спо-соби добування метанової і етанової кислот.
Обґрунтовувати згідно електронної будови здатність нижчих карбонових кислот до електролітичної дисоціації; хімічні властивості метанової кислоти;
Порівнювати кислотні властивості карбонових кислот в межах гомологічного ряду, різних типів кислот між собою та зі спиртами, фенолом і мінеральними кислотами.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між електронною будовою і фізичними та хімічними властивостями карбонових кислот.
Узагальнювати знання про хімічні властивості карбонових кислот для підтвердження їх кислотних властивостей.

3.3.4.

Естери. Жири

Загальна формула, класифікація, будова, номенклатура, ізомерія, властивості, способи добування, застосування, поширення в природі естерів карбонових кислот; біологічна роль жирів.

Називати за систематичною номенклатурою представники гомологічного ряду естерів.
Складати рівняння реакцій гідролізу естерів; способи добування естерів; рівняння хімічні реакцій які відображають властивості жирів (гідроліз, гідрування, окиснення жирів); рівняння реакцій утворення жирів.
Розрізняти за характеристичними групами міжкласові ізомери: карбонові кислоти та їх естери.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, власти-востями, біологічними функціями та застосуванням жирів.

3.3.5.

Вуглеводи

Склад, молекулярні, структурні формули глюкози, фруктози, сахарози, крохмалю і целюлози, класифікація, будова, фізичні та хімічні властивості, добування, застосування, біологічна роль вуглеводів; якісні реакції для визначення глюкози, крохмалю; застосування глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози; поняття про штучні волокна.

Класифікувати вуглеводи на моно-, ди- та полісахариди; альдегідоспирти та кетоноспирти.
Складати рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості, добування і застосування глюкози, сахарози, крохмалю і целюлози.
Встановлювати подібність і відмінність складу, будови і властивостей крохмалю та целюлози.
Узагальнювати знання про хімічні властивості вуглеводів для виявлення характеристичних груп в їх молекулах; ідентифікації глюкози і крохмалю.

3.3.6.

Аміни

Загальні формули, будова, номенклатура, ізомерія, властивості, способи добування, застосування, розповсюдження у природі амінів.

Класифікувати аміни як похідні амоніаку (первинні, вторинні і третинні) та за будовою карбонового ланцюга (насичені, ароматичні).
Складати молекулярні, електронні, структурні формули найпростіших амінів аліфатичного та ароматичного рядів; структурні формули ізомерів за будовою карбонового ланцюга, за положенням характеристичної аміногрупи та міжвидових ізомерів первинної, вторинної, третинної будови з однаковою кількістю атомів Карбону; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості (взаємодія з водою, кислотами), промислові і лабораторні способи добування амінів.
Обґрунтовувати основні властивості амінів аліфатичного і ароматичного рядів; на основі взаємного впливу аміногрупи та бензенового ядра в молекулі аніліну зменшення основних властивостей і збільшення реакційної здатності в реакціях заміщення.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та властивостями амінів аліфатичного та ароматичного рядів.
Порівнювати основні властивості амоніаку, амінів аліфатичного (первинної, вторинної, третинної будови) та ароматичного рядів.

3.3.7.

Амінокислоти

Склад, класифікація будова номенклатура ізомерія фізичні та хімічні властивості добування, застосування, біологічна роль амінокислот; поняття: амфотерність амінокислот, біполярний йон; ди-, три-, поліпептиди.

Класифікувати амінокислоти за будовою карбонового ланцюга, взаєморозта-шуванням карбоксильної і аміногруп, за кількістю карбоксильних і аміногруп.
Складати структурні формули найпростіших амінокислот; рівняння реакцій поліконденсації амінокислот з утворенням ди-, три-, поліпептидів.
Обґрунтовувати згідно електронної будови прояв основних властивостей амінокислот у кислому середовищі і кислотних властивостей у лужному середовищі, утворення біполярних йонів за рахунок внутрішньомоле-кулярної взаємодії їх характеристичних груп.
Порівнювати за будовою і хімічними властивостями амінокислоти та карбонові кислоти.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою (одночасною наявністю в їх молекулах аміно- і карбоксильної груп) і амфотерними властивостями амінокислот; дії амінокислот на розчини індикаторів.

3.3.8.

Білки

Будова, властивості, застосування, біологічної ролі білків; кольорові реакції на білки; біологічна роль амінокислот, білків.

Розрізняти первинну, вторинну, третинну та четвертинну будову білків.
Обґрунтовувати відмінність процесів гідролізу, розкладання, денатурації білків.

3.3.9.

Синтетичні високомолекулярні речовини і полімерні матеріали на їх основі

Класифікація високомолекулярних речовин; методи синтезу високомолекулярних речовин; будова і властивості полімерів; термопластичні полімери і пластмаси на їх основі; поняття про синтетичні волокна; значення полімерів у суспільному господарстві та побуті.

Складати структурні формули полімерних сполук, найважливіших пластмас і полімерних матеріалів на їх основі; рівняння реакцій полімеризації з утворенням найважливіших полімерів.
Порівнювати природні, штучні та синтетичні полімерні матеріали; властивості термопластичних полімерів, синтетичних волокон.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між властивостями та застосуванням полімерів.

3.4.

Узагальнення відомостей про органічні сполуки

Порівнювати хімічні властивості різних класів органічних сполук.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями представників різних класів органічних сполук.
Узагальнювати знання про хімічні властивості та пособи добування для встановлення генетичних зв’язків між різними класами органічних сполук; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень представників різних класів органічних сполук та спостереження за наслідками цих перетворень.

4.1.

Розв'язування задач за хімічними формулами

Одиниці вимірювання молярної маси, молярного об'єму, кількості речовини, значення молярного об'єму за н.у., сталої Авогадро, формул для обчислення кількості речовини, кількості частинок у певній кількості речовини, масової частки елемента в сполуці, відносної густини газу, масової (об'ємної) частки компонента в суміші.

Обчислювати відносну молекулярну та молярну маси речовини; кількість частинок у певній кількості речовини, масі речовини, об’ємі газу; об’єм даної маси або кількості речовини газу за нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом; об’ємні частки газів у суміші; середню молярну масу суміші газів; масову частку елемента у сполуці за її формулою; масову частку розчиненої речовини в розчині, молярну концентрацію.
Встановлювати хімічну формулу речовини за масовими частками елементів, що входять до її складу.

4.2.

Вираження кількісного складу розчину

Поняття: масова частка розчиненої речовини, маса розчину.

Обчислювати масу розчину, масову частку розчиненої речовини.
Робити обчислення з використанням кристалогідратів.

4.3.