Реферат: Передісторія розвитку Збройних Сил України. Давньослов'янське військо

На початковому етапі східнослов'янської цивілізації воєнна організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та військове спорядження, забезпечував охорону осель, городищ від ворогів. Усі важливі воєнні справи (ведення війни, укладення миру) вирішувалися на вічі. Не було ніяких рангів чи ступенів. Керував воями (мал. 1) в бою воєвода або князь. Озброєння було різноманітним: списи різних видів (по два-три у кожного), сокира, лук (він був відомий слов'янам здавна, проте не мав такого поширення, як, наприклад, у степових народів). Пізніше слов'яни запозичили у готів меч. У ближньому бою використовували короткий ніж. Тіло захищали щитом. Кидали каміння за допомогою пращі. До бою військо йшло пішим ходом.

Про організацію та озброєність давньослов'янського війська III—IV ст. відомо небагато. Воно мало примітивну організацію, просту зброю, слабку дисципліну, а тому часто програвало бої готам, аварам. Водночас слов'янські вої дивували світ своєю сміливістю, винахідливістю, самопожертвою, героїзмом, витривалістю. Значний вплив на слов'янське військо, на його майстерність мали нормани (варяги). Згідно з «Повістю минулих літ» норманська династія розпочинається з князя Рюрика, який об'єднав Київ і Новгород. Варяги складали незначну частину слов'янського війська і служили в ньому до половини XI ст. За цей час вони впровадили в україн-ське військо досконалішу зброю та обладунок (панцирі, металеві лаштунки на- тіло, шоломи на голову, довгий щит, меч, списи) і військове мистецтво (висока дисципліна, упорядкування війська, взаємовиручка в бою).

Бесплатно скачать реферат "Передісторія розвитку Збройних Сил України. Давньослов'янське військо" в полном объеме