Реферат: Нестор Іванович Махно

Махно перебуваючи під впливом анархізму виступив проти будь-якої форми влади, забезпечення життя трудівників на основі безпартійності та безладдя. Нестор Іванович в умовах протиборства двох сильних противників в Україні намагався стати “Третьою силою” поряд з Директорією і більшовиками. Спроба більшовицьких органів влади втілити “політику воєнного комунізму”, проводити продрозкладку, створити перші колективні господарства та комітети бідноти, викликала опір серед українського селянства ї привела до антибільшовицьких настроїі у махновських військах. У червні 1919 року об”єдновшись з армією Григор”їва відкрито виступив проти радянської влади. На початку вересня 1919 Махно завершив пореформування своїх загонів, які було переіменовано в “Революційну повстанську армію України”. З літа 1918 року Нестор вів переговори з Петлюрою про спільну боротьбу проти влади та денікінців в Україні, що завершилась укладенням 20 вересня 1919 року у Жмеренці договору між командуванням Армії УНР і махновцями. Протягом вересня-жовтня 1919 року війська Махна вели бої проти Денікіна знищуючи окремі частини та руйнуючи тилові комунікації. Повстанські загони зайняли Катеринослав, Гуляй-Поле, Олександрівськ, Маріуполь, Нікополь, Мелітополь, Бердянськ. Проти Махна денікінське командування було вимушене кинути свої найкращі сили на чолі Слащовим і отаманом Шкуром. В кінці 1919 початку 1920 року проти повстанців були стягнуті великі сили радянських військ під командуванням Якіра. Частина РСЧА вели бойові дії не тільки з загонами махновців, але проводили жорстокі каральні операції проти місцевого населення, що співчувало махновцям. Нестор Іванович відповідав знишенням окремих червоноармійських підрозділів, ліквідацією комнезамів і місцевих органів більшовицької влади.
Під час наступу військ Врангеля у вересні-жовтні 1920 року Махно знову пішов на зближення з більшовиками і 2 жовтня 1920 року уклав у Старбільську воєнну-політичну угоду з командуванням Південного фронту. В ході Перекопсько-Черганської операції Червоної армії махновські загони першими форсували Сиваш. Одразу після розгрому військ Врангеля радянське командування, порушуючи підписану угоду розпочало рішучу ліквідацію частин свого недавнього союзника. З кінця листопада 1920 року до серпня 1921 року Махно вів виснажливу і запеклу боротьбу проти більшовицької влади, здійснивши ряд повстанських походів по Азовському побережжю на Дон і у Поволжжя. 28 серпня 1921 року Нестер Іванович разом із 77 бійцями перейшов кордон з Румунією. Деякий час він жив у Бухаресті, згодом у Варшаві. У вересні 1923 року Махно був заарештований у введенні переговорів з радянськими дипломатичними дипломатами, на яких обговорювалися питання про можливість підняття повстання у Західній Україні з наступним поєднанням цієї території до УРСС. У кінці 1923 року Нестор Іванович був “за неясністю доказів” звільнений. Махно із сім”єю спочаку оселився у Торні згодом у Данцінгу, де постійно перебував під наглядом поліції. У квітні 1925 року приїхав до Парижа, де жив у Венсені. Він підтримував активні зв”язки з міжнародним анархістським рухом, друкувався в “Анархическом веснике” та “Деле труда”. Помер Нестор Іванович Махно у Парижі. Урну з прахом було замуровано в стіні комунарів на кладовищі Пер-ля-Шез.

Бесплатно скачать реферат "Нестор Іванович Махно" в полном объеме