Курсовая: Співвідношення норм права і звичаїв

З тісного взаємозв'язку вказаних регуляторів витікає така ж тісна їх соціальна і функціональна взаємодія. Вони підтримують один одного у впорядкуванні суспільних відносин, позитивному впливі на особу, формуванні в громадян належної юридичної і етичної культури, правосвідомості. Їхні вимоги багато в чому співпадають: дії суб'єктів, заохочувані правом, заохочуються і звичаєм.
Звичай засуджує вчинення правопорушень і особливо злочинів. В оцінці таких діянь право і звичай єдині.
Звичайно, істина конкретна, тому можуть бути такі діяння, по відношенню до яких звичай або індиферентний, або навіть не засуджує їх, наприклад відмова давати свідчення свідків проти родичів і ін. Але в принципі право і звичай щодо абсолютної більшості правопорушень займають єдину позицію.
Будь-яка протиправна поведінка, як правило, є також порушенням звичаїв. Право наказує дотримуватись законів, того ж добивається і звичай. В багатьох статтях нині діючої Конституції, Декларації прав і свобод людини, інших самих найважливіших актах оцінки права і звичаю зливаються. Це і не дивно — адже право, як вже говорилося, ґрунтується на звичаях.
Не випадково право нерідко представляють у вигляді юридично оформлених звичаїв
В процесі здійснення своїх функцій право і звичай допомагають один одному в досягненні загальних цілей, використовуючи для цього властиві ним методи.
Відомо, що різного роду криміногенні елементи у ряді випадків намагаються обійти закон або навіть прикритися їм, створити видимість правомірної діяльності. Тут якраз і покликаний повною мірою заявляти про себе звичай, бо для подібних суб'єктів найнеприємніше — це осуд оточуючих.
Сьогодні звичаєві основи нашого буття підірвані, процвітає не тільки правовий, але і звичаєвий нігілізм. Подолання цих явищ —найважливіша передумова соціального і духовного відродження України.
Право і звичай плідно «співробітничають» у сфері відправлення правосуддя, діяльності органів правопорядку, юстиції. Виражається це в різних формах: при дозволі конкретних справ, аналізі всеможливих життєвих ситуацій, протиправних дій, а також особи правопорушника. Фактичні обставини багатьох справ оцінюються із залученням як юридичних, так і етичних критеріїв, без яких неможливо правильно визначити ознаки таких, наприклад, діянь, як хуліганство, наклеп, образа, приниження честі і гідності, понять цинізму, користі, користолюбства [13, c. 23-24].
Правові норми служать і повинні служити провідниками звичаю, закріплювати і захищати етичні засади суспільства. І ефективність права багато в чому залежить від того, наскільки повно, адекватне воно виражає ці вимоги. Сила законів у сто разів збільшується, якщо вони спираються не тільки на владу (особливий апарат), але і на звичай. У свою чергу, дія звичаю, як і інших соціальних норм, в чималій мірі залежить від чітко функціонуючої юридичної системи. Адже всі ці регулятори складають єдине нормативне поле.

3.4. Суперечності між правом і звичаєм
Тісна взаємодія норм права і звичаю не означає, що процес цей рівний, гладкий, безконфліктний. Між ними можуть виникати і досить часто виникають гострі суперечності, колізії, розбіжності. Звичаєві і правові вимоги не завжди і не у всьому узгоджуються, а нерідко прямо протистоять один одному. Ці суперечності мають як соціальне, так і діалектичне походження, витікають з дії закону єдності і боротьби протилежностей.
Слід сказати, що оптимальне поєднання звичаєвого і юридичного завжди було важковирішуваною проблемою у всіх правових системах. І, як показує досвід, ідеальної гармонії тут звичайно досягти не вдається — суперечності неминуче зберігаються, виникають нові, поглиблюються старі. Їх можна в якійсь мірі згладити, ослабити, зменшити, але не зняти повністю.
Зрозуміло, окремі з них можна усунути, інші — не припустити, але в цілому як об'єктивне явище вони залишаються [10, c. 243].
Причини суперечностей між правом і звичаєм полягають вже в їхній специфіці, в тому, що в них різні методи регуляції, різні підходи, критерії при оцінці поведінки суб'єктів. Має значення неадекватність відображення ними реальних суспільних процесів, інтересів різних соціальних шарів, груп, класів. Розбіжності між правом і звичаєм викликаються складністю і суперечністю самого життя, нескінченною різноманітністю виникаючих в ній ситуацій, появою нових тенденцій в суспільному розвитку, неоднаковим рівнем етичної і правової свідомості людей, мінливістю соціальних умов і ін.
Право за своєю природою більш консервативне, воно неминуче відстає від перебігу життя, до того ж, в ньому самому немало колізій. Навіть найдосконаліше законодавство містить недоліки. Звичай більш динамічно, активніше і еластичніше реагує на зміни, що відбуваються. Ці два явища розвивається нерівномірно, в звичаях переважають елементи гнучкості, стихійності [9, c. 177-181].
Право і звичай не антиподи, а «суперники», вони по-різному оцінюють одні і ті ж факти, між ними тонкі грані і взаємопереходи. На цьому ґрунті нерідко відбуваються «зіткнення», оскільки звичай вимагає від людини набагато більшого, ніж право.
Нерідко виникають ситуації, коли закон щось дозволяє, а звичай забороняє, і навпаки, закон забороняє, а звичай дозволяє. Відсутність же згоди і «взаєморозуміння» між ними позначається врешті решт на регулятивних і виховних можливостях обох цих засобів. Потрібне коректування відповідних норм, гармонізація звичаєвої і правової свідомості. Іноді життєві колізії ставлять суди в скрутне положення.

Список использованной литературы:

4. Колесников Е. В. Источники российского конституционного права. Саратов, 1998. С. 179-190.
5. Комаров С.А. Общая теория государства и права. ? М., 1997. – с. 141-145
6. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. М., 1982. с. 15
7. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. М., 1986. С. 86.
8. Нерсесянц B.C. Право и закон. М., 1983. С. 5.
9. Общая теория и права. / Под ред. А.С. Пиголкина. ? М., 1995. – с. 177-185
10. Плахов В.Д. Социальные нормы. Философские основания общей теории. М., 1985. с. 232-248.
11. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общ. ред. члена-корр. РАН, доктора юрид. наук, профф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, М., 1999. - с. 265-269.
12. Российская газета. 1998. 29 дек. C. 3-4.
13. Сергеева Т.В. Обычай как источник права // Правоведение. 1997. № 2. – c. 21-27.
14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. – с. 207-215.
15. Сюкняйкеи Л. Р. Шариат: религия, нравственность, право // Государство и право. 1996. № 8. – c. 17-21
16. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. М: Юристъ, 2000. –с. 323-345.
17. Учение о праве // Оющая теорія права: Курс лекцій / Под ред. В.К. Бабаева. Н. Новгород, 1993. с. 18-19. Бесплатно скачать реферат "Співвідношення норм права і звичаїв" в полном объеме