Реферат: Психологія і характер Йосипа Сталіна

Сталін - це людина, розбещена владою, але як ніхто розуміюча природу влади. І одна із самих головних пружин сталінської влади - таємниця, який він себе оточив. Сталін угадав, що сила влади багато в чому в її таємниці. Сталін не просто безжальним диктатором, але свого роду гіпнотизером, що зумів поставити себе на місце Бога і вселити людям відповідне відношення. Сталін розумів, що влада повинна бути таємничою, і цієї таємничістю як би обкутаний культ Сталіна. Звідси і відчуття, що Сталін усе знає, усе бачить. Тобто, присвоєння собі божественних повноважень - усевідання. При Сталіну неймовірно розрісся апарат таємної поліції, проникаючи в усі сфери радянського суспільства. Але крім своїх прямих, каральних функцій, це мало ще значення найбільшої таємничості, з який здійснює свою справу всевідаюча і усемогутня влада.
Магічний вплив Сталіна розпадається на двох частин - світлу і темну. Удень радіють народи, зводяться будівлі, відбуваються паради, розцвітає мистецтво соціалістичного реалізму. Але головні справи виробляються вночі - і арешти, і розстріли, і політичні інтриги. Цей нічний стиль життя відповідав таємниці, що Сталін вклав у саме поняття, у сам зміст влади.
Пояснювати тільки хворобами чи садизмом не можна навіть ті факти, у яких цілком виразно виявлялися симптоми його душевного захворювання. Насамперед, варто вказати на таку його рису, як схильність піддавати арештам родичів своїх самих найближчих співробітників. Він навіть іноді не ховав, що ці арешти переслідують одну мету - якнайближче прив'язати до нього людини, членів, родини якого він тримав своєрідними заручниками.
Диктатура стала охоронницею його адміністративно-бюрократичної системи. Сталін намагався придушити будь-які історичні тенденції, що загрожували його влади. Сталінська система діяла не за законами мафії, але приймала її деякі риси. У зв'язку з цим, насамперед, варто вказати на систему кругової поруки: або ти стаєш частиною механізму знищення, або гинеш.
Сталін завжди прагнув замаскувати свої вчинки, сховати свою роль у керівництві машиною терору.
В історії періодично відновлялися хвиль репресій мали місце випадки, коли деякі люди визнавалися невиновними в інкримінованих їм злочинах. У цих випадках Сталін втручався в справу і знімав тих, хто був винний у порушенні законності. Сталін завжди вмів знайти винних у зроблених "помилках" і тим самим направляв невдоволення народу у визначене русло. Видимо, людина з іншим характером навряд чи міг би проводити таку політику.
Сталін, однак, не терпів, щоб сяйво влади, що виходить від нього, якимсь образом торкалося тих, хто стояв поруч з ним, його родичів чи членів родини.
Свої основні рішення Сталін ніколи не приймав у стані неосудності. Він завжди вивчав інші точки зору, дуже часто запитував думку того чи іншого фахівця.
Сталін далеко переступив рамки репресивних мір, що були необхідні для збереження його особистої диктатури. Тут на перший план виступають риси його особистості, незалежні від історичної обстановки, виявляється надзвичайно мстивий характер цієї людини. Відмітною рисою характеру Сталіна було те, що він ніколи не забував і не прощав конфліктів, що мають місце в ще дореволюційний період, під час дискусій у партії, ні критики, нападок на адресу своєї персони.
Важливою рисою характеру будь-якого лідера є його відношення до людей, до його народу. Дослідники говорять, що Сталін обладав винятково геніальною здатністю. Він як ніхто розбирався в людях і бачив їх наскрізь. Тому дуже вміли підбирати кадри. Людей талановитих чи самостійних у керівництві він знищував і оточив себе виконавцями, що ніяк не могли конкурувати з ним, та й боялися цього пущі вогню. Крім того, дивно розбираючи в людях, він умів так їх розставляти і стравлювати між собою, що, у кінцевому рахунку, це йшло на користь йому одному. У результаті його жертви розташовувалися як би цепами, часом попередньо зігравши роль катів.
Сталін умів зачаровувати людей своїми м'якими й увічливими манерами. Умів зберігати маску непроникності, за якої ховалося щось непередбачене... І вмів - однією лише неквапливою інтонацією - повідомляти найглибшу мудрість простим і плоским висловом.
Сама влада його залучала, крім іншого, як гра людськими життями. Глибоко знаючи людей і глибоко їх нехтуючи, Сталін до них відносився як до сирого матеріалу, з яким можна робити що завгодно, здійснюючи в історії деякий задум своєї особистості і долі. Він був у власних очах єдиним актором-режисером, а сценою була вся країна і ширше - увесь світ. У цьому змісті Сталін був по натурі художником. Звідси, зокрема, і багато відхилень Сталіна від Леніна убік культу власної особистості. Звідси ж і його примхливий деспотизм, а також підготування і розгортання судових процесів як складних-захоплюючих детективних сюжетів і барвистих спектаклів. І його спокійна маска на публіці, маска мудрого вождя, що абсолютно упевнена у своїй правоті і непогрішності і тому завжди спокійний. Хоча в душі, напевно, у нього клекотали пристрасті.
Сталін любив заманювати свою жертву зробленою пошаною й у той же час, іноді небагато лякати, вибиваючи з рівноваги, играючися як кішка з мишею. Сталін любив тримати людину на приколі, залишаючи її на високій посаді, але заарештувавши дружину, брата чи сина. Перед тим як розстріляти, він, случалося, підвищував людини в посаді, створюючи в того помилкове відчуття, що всі благополучно.
Сталін як би перевіряв на людях силу і магію своєї влади, і, якщо людина виявляла покірність, іноді робив милість. Але тут не було строгої закономірності. Людина могла як завгодно плазувати перед ним на череві, а Сталін її топтав. У грі з людиною і надлюдиною Сталіну важливо було додати своєї влади незбагненну загадковість, вищу ірраціональність. У ньому була, цілком ймовірно, і сама справжня ірраціональність, але Сталін її ще згущав, театралізував і декорував. Це відповідало і художній струні, що жила в ньому, і прагненню передати своєї влади релігійно-містичний акцент, і його скритному, завжди як би затаєному характеру.
Сталін насолоджувався, володіючи життям і смертю людей, яким він міг принести зло, а міг і принести добро. Сталін стояв як би вже по ту сторону добра і зла. І, усвідомлюючи це, найчастіше прибігав до чорного гумору, що полягав у коливаннях змісту, так що зло могло обернутися добром і навпаки. Коли, допустимо, Сталін виявляв пестливість до людини й у той же час показував пазурі, загрожуючи його убити. Але та ж погроза убити могла закінчитися винагородою. У цій безмежній можливості підмінювати добро злом і навпаки виявлялася незбагненна загадковість Сталіна. І тому кращим вираженням сталінського гумору був труп. Але не просто труп і не труп ворога, а труп друга, що любив Сталіна і якому все-таки Сталін чомусь не довіряв...
Як би ми не оцінювали історичну роль Сталіна, з якої сторони не підходили ми до неї, одна річ очевидна: ім'я Сталіна було невіддільно від народження нового суспільного пристрою в Радянському Союзі і за його межами. Разом зі Сталіним пішла в могилу його особиста диктатура, але суспільна й економічна структура, зв'язана з його ім'ям, пережила свого творця…

Бесплатно скачать реферат "Психологія і характер Йосипа Сталіна" в полном объеме