Реферат: М. Туллій Ціцерон

Ораторське мистецтво було могутнім засобом у всіх сферах людського суспільства в Греції і в Римській республіці.
Важливе значення для промовців, педусім початківців, мали вправи та письмові вправи: “Письмові вправи - найкращий і найвидатніший творець і вчитель красномовства”. Коли ми пишемо, доводить Ціцерон, то наша увага суцільно мобілізована, перед нами постає весь предмет; докази, що стосуються справи. Також необхідно було робити вправи для голосу, легінь рухів тіла.
Якщо оратору доручають важкі та складні судові справи, промовець повинен старанно та глибоко вивчати їх,якщо вирішив ними зайнятися. Глибоке вивчання справи дає можливість ораторові визначити суть суперечки, ії причину. Головною метою промови було переконати слухачів. Для цього, свідчить Ціцерон, повинні оператися на три речі:
треба довести, що правдою є те, що ми захищаємо;
нам потрібно зробити спільниками тих, хто спочатку до нас не прислухався;
скерувати їх почуття туди , куди вимогатим справа.
Ціцерон визначає два джерела доказів:
першим джерелом вважалися документи ,що пов’язані з самою справою.Це могли бути акти, договори, угоди.
другим джерелом – була особа оратора.
Промова, твердить Ціцерон, якою оратор намагається зворушити слухачів, мусить хвилювати його більше, ніж будь-кого з присутніх.
Кожен крок промовця повинен бути обережним, обміркованим, щоб не викликати у людей злоби. Оратор повинен спрямовувати ненавість і гнів на противника і відвертати їх від себе та підсудного.так само слід використовувати й почуття надії, радості та досади.
Ціцерон твердив, що корисно збуджувати сміх, бо веселість примножує прихільність слухачів. Найчастіше оратор використовує сміх тоді коли зазнає нападу противника.
Промовцю для виголошення дорадчих промов треба мати розум, шану громадян, красномовність. Перед сенатськими заседателями оратор викладає свої міркування стисло, незаймаючи великої кількості часу. Промови мали бути сповнені сили, вагомості та різноманітності викладу.
Коли оратор, каже Ціцерон, щось радить народові у державних справах, то сам мусить добре вивчати державний лад. Щоб впливати на народ, треба також знати його звичаї, людей.
Головною ареною ораторської працї промовця були народні збори. І тут, на трибуні,зростала, вдосконалювалась ораторська майстерність кожного оратора.
У промовах перед народом, твердив Ціцерон, потрібно уникати слів які можуть образити його, викликати загальне обурення.
Мова ораторів мусить бути ясною. Оратор повинен володіти чистою літературною мовою, а слова не повинні містити у собі двозначності. Промова має бути поважною, приємною, вченою, вічливою, елегантною, відбивати необхідну кількість почуттів, страждань.
У промовах Ціцерон радить уникати простих і засторілих слів, а натомість вживати слова вишукані та ясні. Інколи оратор використовує побіжний огляд, стисле пояснення основних питань. Оратор використовує гіперболу, вагання, поправку до сказанного, гнів, прохання та інші стилістичні засоби.
Ціцерон зупиняється на образі досконалого оратора. Такий оратор володіє всіма трьома стилями – низьким, поміркованим і високим.
Найуживанішими засобами красномовства Ціцерон вважав етос і патос.
Етос використовує для змалювання характерів, звичаїв, способів життя, патос – для збудження слухачів.
Виконавська майстерність зворушує всіх, бо людські почуття збуджуються однаковими чинниками.

Список использованной литературы:

1. Велика Радянська Енциклопедія, 46 том.
2. Радянська Енциклопедія, 28 том.
3. Т.І. Олійник. “М.Туллій Ціцерон – вершина римського красномовства”. Либідь. 1990. – 92с. Бесплатно скачать реферат "М. Туллій Ціцерон" в полном объеме