Реферат: Повоєнне влаштування світу

1. Невдоволеність переможешся країн повоєнним розпо¬ділом територій і сфер впливу
Деякі держави (Німеччина, Японія, Італія, Чехословаччина, Югославія, Румунія та ін.) були поставлені у такі умови, що змушені були боротися проти цієї системи. Країни Антанти уклали мирні угоди і висунули жорсткі вимоги вже фактично іншим державам, які повалили режими, винні у розв'язуванні світової бойні. А новим, молодим демократіям дописувалася провина їхніх тоталітарно-монархічних попередників. Умови миру вияви-лися кабальними, не зовсім справедливими, тим більше, що ці країни не капітулювали перед державами Антанти. На час закінчення війни на території Німеччини не було жодного ворожого солдата. Розміри репарацій перевищували можли¬вості переможених країн. Вони зазнали глибокого націо¬нального приниження, що створювало сприятливий грунт для агресивного націоналізму та реваншизму.
Осібно поставало питання про Радянську Росію, її представників не було запрошено ані до Парижа, ані до Вашингтона. Між тим, більшовики отримали перемогу і як найбільша держава у світі примусили рахуватися з Росією, а потім і з СРСР усі держави. Прибічники світової револю¬ції, російські комуністи дуже негативно поставилися до нової системи міжнародних відносин.
Велася гостра боротьба за нові джерела сировини та ринки збуту між учорашніми союзниками. Створена країнами-переможницями нова система міжнародних відносин, по¬ява в Європі цілої низки нових держав, що мали взаємні претензії одна до одної, створювали обстановку нестабіль¬ності та напруженості.
До Версальсько-Вашингтонської системи було закла¬дено багато передумов, які призвели до розв'язування нової світової війни.



Генуезька конференція 1922 р.
Для вирішення економічних та фінансових питань у повоєнному світі було скликано міжнародну конференцію у Генуї (Італія), яка тривала з 10 квітня по 19 травня 1922 р. і в якій брали участь представники 29 держав. Офіційною метою конференції був пошук засобів "економічного від¬родження Центральної та Східної Європи". Однак на її засіданнях переважало "російське питання".
Західні країни домагалися, щоб Радянська Росія визна¬ла всі борги царського і Тимчасового урядів, повернула підприємства, що були націоналізовані, або відшкодувала їх вартість, ліквідувала монополію зовнішньої торгівлі.
3. Радянсько-німецький договір у Рапалло й початок зближення між двома країнами
Відчувши себе в Генуї у становищі ізгоїв, РРФСР та Німеччина в містечку Рапалло 16 квітня 1922 р. уклали сепаратний договір між Радянською Росією та Німеччи¬ною про відновлення дипломатичних відносин, взаємну відмову від претензій, встановлення торговельно-еконо-мічних зв'язків. Свої підписи під угодою поставили комі¬сар закордонних справ Росії Г. Чичерін та його німецький колега В. Ратенау (24 червня 1922 р. був убитий терориста¬ми за участь у німецько-радянському зближенні).
Радянсько-німецькі економічні відносини почали роз¬виватися у напрямі створення змішаних компаній та на¬дання німецьким фірмам концесій у Радянській Росії. Особливістю радянсько-німецьких відносин того періоду було військове співробітництво, яке старанно замовчува¬лося довгі роки. Версальська угода забороняла Німеччині
Незважаючи на таємне та поспіхом здійснене підпи¬сання Рапалльської угоди в квітні 1922 p., і Росія, і Німеч¬чина забезпечили собі вигідні умови подальшого співробіт¬ництва.

Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
Гаагську конференцію було скликано за рішенням Ге¬нуезької конференції 1922 р. Це була фінансово-економічна конференція, в роботі якої брали участь представники ділових кіл, "зацікавлених у російських справах". На кон¬ференції обговорювалися питання про націоналізацію іно-земної власності, яку здійснили більшовики в Росії, а також про борги царського та Тимчасового урядів і про можливе надання кредитів Радянській Росії. Представники західних держав наполягали на відшкодуванні збитків, яких зазнали власники-іноземці ,в Росії.
Інша важлива міжнародна конференція того часу від¬крилася у швейцарському місті Лозанна 20 листопада 1922 р. і тривала з перервою аж до 24 липня 1923 р. У роботі конференції брали участь Велика Британія, Франція, Іта¬лія, Японія, Греція, Румунія, Югославія, Туреччина і США Крім того, при розгляді питання про режим чорноморських проток на конференцію запрошува¬лась російсько-українсько-грузинська делегація та делегація Болгарії, Ще одним важливим питанням, що розглядалося на конференції, було підписання мирного договору з Ту¬реччиною.
Між тим політична й дипломатична боротьба в Європі не вщухала. У 1925 р. загострилися німецько-французькі протиріччя. Для вирішення цих та інших проблем було скликано Локарнську конференцію (5-16 жовтня 1925 р.), у якій брали участь представники Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Польщі та Чехословаччини,
Локарнська конференція склала Рейнський гарантій¬ний пакт, що забезпечував недоторканість кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною
Німеччину вперше після війни було визнано рівно¬правним партнером. 1926 р. її було прийнято до Ліги Націй постійним членом Ради. На конференції було схвалено план Дауеса.
Тим часом радянське керівництво продовжувало роз¬ширювати контакти з Німеччиною. 13 жовтня 1925 р. між двома державами було укладено торговий договір. Далі, 24 квітня 1926 p., обидві сторони уклали договір про нейтралітет і ненапад. Таким чином, Німеччина за актив¬ної допомоги західних країн і у потрібному для себе на¬прямку виходила з міжнародної ізоляції.

Бесплатно скачать реферат "Повоєнне влаштування світу" в полном объеме