Реферат: Консульство у Франції

Щоб вибити грунт з-під ніг роялістської опозиції Наполеон наказав скласти списки тих емігрантів кому дозволено було вернутися у Францію. За межами Франції у той час знаходилося 145тис. емігрантів, більша части яких бідувала. Багато з них використало цей закон і повернулися у Францію[31]. Після цих мір внутрішня обстановка у Франції дещо нормалізувалася . але з іншої сторони при консульстві було встановлено жорсткий контроль в ідеологічній сфері. Було закрито 60 газет із 73 існувавших, потім закрито ще 9, а 4 що залишилися знаходилися під жорстким контролем поліції[32].
15.07.1801 між Наполеоном і папою римським було підписано конкордат, зміст якого заключається в повному підкоренні церкви державі. Католична релігія оголошувалась релігією більшості французів[33].
Але найбільшим досягненням здійсненим в роки консульства було створення апарату централізованої центральної державної влади.
Наполеон відстоював поділ на департаменти, але ліквідувавши місцеві . замість виборних посад і зборів в кожному департаменті назначався перфект, який назначав муніципальні ради[34]. Перфекти підкорялися міністру закордонних справ. Міністерство внутрішніх справ було створено в 1800р.[35]
В березні 1800р. було створено міністерство юстиції. Суд присяжних був ліквідований[36]. Ще в кінці 1799 року було створено міністерство поліції на чолі якого стояв Фуше.
В роки Консульства була створена система народної освіти, яка існує і нині. На чолі всієї системи стало відомство під назвою “Університет” завідував вищою і середньою школою. Вищі школи готувати техніків, інженерів, нотаріусів, судових, адміністративних, фінансових чиновників і т.д.[37] Наполеон покровительствував вченим, математикам, астрономам, фізикам, з великою відразою відносився до істориків, філософів. Після приходу до влади Наполеона було створено міністерство доіконсів на чолі з Годен ом. Було впорядковано звітність , почалося суворе розслідування казнокрадства і спекуляції. Так в тюрму за жульництво був посаджений Уврор[38] . в рок консульства велася робота по впорядкуванню законодавства. Вона закінчилась в 1804 році прийняттям нового зводу законів “Громадянського кодексу”. Він юридично закріпив і оформив перемогу буржуазно-суспільних відносин, принцип непорушності особистої власності[39].
Кодекс узаконив нерівноправне становище в суспільстві жанки і безправ'я робочого класу. Жінка не мала виборчого права. Крім цього Наполеон ввів “робочі книжки”, які зберігалися у господаря і без якої робітника ніде не приймали на нове місце[40].

Розділ ІІІ. Продовження експансіоніської зовнішньої політики під час консульства.
Період консульства став часом гучних перемог Франції залишками контрреволюції держав Європи, що не хотіли ніяких революційних змін.
Франція розвернула свої експансійні дії в усіх куточках Європи і світу. Їй протистояла велика коаліція феодально-монархічних держав: Австрія, англі, Росія і т.д.
Найбільшу загрозу в експансій них планах Франції представляла Англія використовуючи своє острівне положення і самий великий в світі воєнно-морський дакот.
До моменту приходу Наполеона до влади положення Франції було нелегким. Друга коаліція в 1799р. добилася значних успіхів дякуючи воєнним успіхам російських військ Суворова в Італії. Австрійці і англійчани успішно діяли в Голландії і Бельгії.
Англія, ще раніше захопила французькі колоніальні володіння в усьому світі - Америці, Індії і т.д. Але як тільки Наполеон прийшов до влади становище почало мінитися на користь Франції. Зимою 1799 - 1800років виникли розбіжності між Австрією і Росією. 2-га коаліція в яку входять Англія, Австрія, Росія і Неополітанське королівство почало тріщати[41].
Наполеон помітив це і почав виводити союзників із коаліції по частинах. Він вирушив на чолі армії в Північну Італію. Просування Французів було стрімким і застало австрійців зненацька. 8.05.1800 Бонапарт покинув Париж, а 21.05.1800р. Перший консул був уже на перевалі Сен-Бернар, який відкривав шлях в Італію[42]. 2.06.1800р. Наполеон вступив в Мілан. Зустріч головних сил противника відбувається на невеликій рівнині між містами Олександрією і Тартоною.
Битва, що почалася ранком 14.06.1800р. великим успіхом австрійців, до вечера було виграно Наполеоном[43]. Ця перемога справила велике значення на діячів анти французької коаліції.
Наполеон вирішив вбити клин в коаліцію використовуючи протиріччя між Росією і Австрією. Тут він діяв через Толестрана. Толестран заявив літом 1800р. про рішення Франції повернути на батьківщину 6 тис. російських воєнно-полонених випадково захоплених в кінці 1799р. при розгромленні корпусу Римського-Корсакова в Швейцарії[44]. Цей хід визвав симпатії при російському дворі, а особливо у Павла І. Росія пішла на таємні контакти з Наполеоном. Наполеону вдалося підтримати невдоволення Росії проти Англії. Окрему роль в цьому відіграло захоплення Англією Мальти 5.09.1800 - січні 1801 між Павлом І і Наполеоном відбувся обмін особливими посланнями[45].
На початку 1801 року Павло І таємно відправив корпус Донських козаків в кількості 22,5 тис. чоловік в похід проти англійських володінь в Індії[46]. Але зближення Росії і Франції було короткочасним. В ході державного перевороту в ніч з 10 на 11 березня 1801р. Павло І був вбитий.
Новий цар Олександр І відмінив похід в Індію. Наполеон дізнавшись про це прийшов в ярість, але не дивлячись ні на що Росія вже не представляла вже великої загрози для Франції. Франція усунула для себе зі сторони других країн коаліції. Австрійці були вигнані з Італії, але продовжували боротися на Рейні тут в Ельзасі, в листопаді 1800 року перемогу над гобебурськими військами отримав генерал Моро [47].
Увесь лівий берег знову був у руках французів. В Моневілі почались ширші переговори 9.02.1801р. був підписаний Моневільський мирний договір, згідно якого Австрія втрачала Бельгію, Люксембург, всі німецькі володіння на лівому березі Рейну [48]. П'ємонт залишався під окупацією Франції. Австрія не мала більше сил протистояти планам Франції на континенті. В 1801 р. Наполеон заключив також мир з Неопалітанським королівством за яким Франція отримувала о. Ельбу і право тримати війська в портах Пп.. Італії[49].
Таким чином Франція з честю вийшла з протистояння з коаліцією, захопивши великі території. Але у Франції були свої економічні інтереси за межами континенту. Буржуазії хотілося мати керівні позиції на Близькому Сході, а саме в Османській імперії. Саме з метою розширення французького панування Франції на сході був організований Сірійський похід Наполеона 1798-1799р., але в кінці серпня 1801 року корпус вимушений був капітулювати в Єгипті[50].
Лише хитромудрії дії французьких дипломатів, що зуміли заключити перемир'я з Турцією 9.10.1801рокуспасли Францію від позору[51].
Згідно перемир'я Франція зобов'язалась вивести війська з Єгипту, визнавала незалежність Іонічних островів[52]. 8 жовтня в Парижі був підписаний мирний договір з Росією. В секретних статтях договору Росія і Франція признавали інтереси одна одного в Турції[53].
Таким чином війська Франції з 2-гою коаліцією фактично завершилася. 27.03.1802р. був підписаний договір Франції, Італії і Англії[54]. Англія зобов'язувалась окупувати Мальту і повернути указаним країнам їхні колонії. Єгипет повертався Терції, Франція визнавала незалежність Іонічних островів, Швейцарія, до січня 1802 року залишалася під впливом Франції[55]. Альєнський мир сильно укріпив позиції Франції на континенті.
Але в той же час були сильно підірвані позиції Франції в Пн. Середземномор'ї і взагалі на морі. Франці втратила майже половину свого воєнно-морського долоту в війні з коаліцією[56]. Але навіть короткий мир з Англією Франція використовувала в своїх цілях добиваючись підсилення своїз позицій в різних частинах світу.
У Наполеона були взагалі далеко ідучі плани колоніальних захоплень в усьому світі, але відсутність сильного флоту міцною та їх здійсненню французька буржуазія після підписання в червні 1802 миру з Турцією[57] згідно договору Франція відновляла свої привілеї в Османській імперії, отримала дозвіл на прохід торгівельних кораблів у Чорне море[58]. Розроблялися плани широкомасштабної морської торгівлі з Росією[59]. Але цим планам не суджено було здійснитися. Єдиною країною з якою Франція встановила нормальні стосунки було США. Згода про це була підписана 20.11.1800р. в Парижі[60] . в 1803 році Наполеон передав США велику територію Луізони. Це ще більше зміцнило їхні відносини.
Ам'єнський мир був недовгим. Каменем “предклонения” стала Мальта. Англія вимагала залишення Мальти за собою, виводу французьких військ з Голландії і Швейцарії[61].
Наполеон хотів компенсацію в Пн. Середземномор'ї. За істотною причиною відновлення війни було невдоволення промислових кругів Англії в стосовності гегемонії Франції - на 5континенті. Тому в травні 1803р. англійський посол покинув Париж 18 травня 1803р. війна відновилася[62].
Заморські володіння знову попали до рук англійців. Зменшилося постачання у Францію американської бавовни, англійці заблокували торгівлю у Чорному морі з Леваном[63].
Наполеон окупував Голловер - династичне володіння англійського короля в Німеччині і ввів війська в Неаполітанське королівство. Флот і армія союзників Франції - Іспанія і Голландія були приведені в бойову готовність[64].
На березі Ла-Маншу в 1803 - 1804 роках почалася організації грандіозного лагеря де повинні були зібратися велике військо для висадки в Англії.
“Мені потрібно 3 дні туманної погоди і я буду володарем Лондона, парламенту, англійського банку”, - заявляв Наполеон в липні 1803р[65].в 1800-1804 р. Наполеон робив спроби зблизитися з Турцією, але в зв'язку з протидією Росії і Англії Терція не пішла на поводу у Франції[66]. В березні 1804р. французька влада розстріляла представників роду Бурбонів - генерала Енгзінського[67].
Це стало ще одною провокацією, яка ввела Європу до війни з Наполеоном. Тому консульство Франції поправило всі свої зусилля на вижимання можливого, з того, що мало, а саме з північних країн. В липні 1804 року до Франції була приєднана Лігурійська республіка [68]. Яка ставала невдоволенням панування французів. Щоб протистояти Англії в економічному і воєнному відношенню Франції потрібні були нові захоплення тому до кінця консульства нова війна в Європі назрівала.

Заключення.
Переворот 18 брюмера 1799р. і в період консульства, що послідував за ним ознаменував закінчення великої французької революції і перемогу буржуазної контрреволюції.
Консульство відкрило період післяреволюційної стабілізації, державно-правового оформлення результатів революції в інтересах буржуазії.
Консульство відкривало період після революційної стабілізації, державно-правового оформлення результатів революції в інтересах буржуазії і маючого селянства. У Франції встановився режим особистої влади Наполеона Бонапарта але нав'язати диктатуру вдалося лише зберегти основні завоювання революції знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності і заміна її характеру . конституція 1799 року відповідала інтересам буржуазії і селянства.
Бонапартизм став особливою ідеологією у Франції. Вона була направлена на возвеличення заслуг однієї людини перед народом і державою взагалі, підвищувала авторитаризм як найкращу форму правління державою. Бонапартизм мав свої довготривалі наслідки для Франції.
Після революції 1848р. бонапартизм відіграв важливу роль у встановленні диктатури Наполеона ІІІ - Другої імперії. “Бонапартизм - форма правління, яка виростає із контрреволюційності, цілості буржуазії в обстановці демократичних перетворень і демократичної революції”, - писав Ленін. Хоча буржуазія була відсутня при Наполеоні І від участі в політичній владі, але вона все ж таки захищала його від зрівнювальних претензій народних мас при цьому бонапартизм забезпечив буржуазії “безудержное” збагачення за рахунок захоплень країн Європи.
Підв'яжи підсумок аналізу консульського правління у Франції у 1799-1804 роках необхідно все ж зробити висновок “содействия” формуванню загальнонаціональних інтересів іде захисту національного суверенітету Франції, заключалося завоювання Французької буржуазної революції.

Список использованной литературы:

Виллар Ж. и К. Формирование французской нации. - М. - 1957 - с. 335.
Грачёв В.Ф. Политика Наполеона Бонапарта в Вост. Середземноморъе в 1802-105 годах // Ученые записки Ивановского педагогического института. - 1970. - Т58 - Вопросы всеобщей истории. - 176 с. - С. 79-119.
Грачёв В.Ф. Политика Наполеона Бонапарта в Вост. Середземноморъе в 1802-105 годах // Ученые записки Ивановского педагогического института. - 1970. - Т43 - Вопросы всеобщей истории. - 249с. - с. 106 - 146
Егоров А.А. Министр наполеоновской полиции Фуше // Новая и новейшая история. - 1990. - №4. - с. 121-137.
Монфред А.З. Наполеон Бонапарт. - М. - 1973. - 775с.
Монфред А.З. поиски союза с Россией (1800-1801гг) // История СССР. - 1971. - №4 - с. 38-59.
Рогинская А.Е. Очерки истории Франции (XVII - XIX в.). - М. - 1958. - 368с.
Торм Е.В. Наполеон. - М. - 1939. - 351с.
Торм Е.В. Первые годы правления Наполеона . Альенский мир // Торм Е.В. Сочинения в 12 томах. - Т. 3. - М. - 1958. - 684с.
Тугай - Барановский Д.М. Крупнейшая французкая буржуазия и переворот 18 брюмера 1799 года // Новейшая и новая история. - 1985. - №6. - с. 56-70.
Тугай - Барановский Д.М. Наполеон и республиканци. - Саратов. - 1980 - 220с. Бесплатно скачать реферат "Консульство у Франції" в полном объеме