Реферат: Відлига. Лібералізація суспільно-політичного життя

У зовнішній політиці також відбився суперечливий ха¬рактер керівництва М. Хрущова. Після смерті Сталіна радянський лідер розпочав ліберальні реформи не лише у своїй країні, а й чинив тиск на керівників країн Східного блоку, щоб ті наслідува¬ли приклад Москви. Для того, щоб «соціалістична система» трима¬лася купи і піддавалася управлінню, вона мала діяти за єдиними правилами.
Кремль поводився у країнах-сателітах як господар. Коли у червні 1958 р. вибухнуло народне повстання у НДР і східнонімецькі власті виявилися неспроможними придушити виступи робітничого класу, за наказом Москви група радянських військ, дислокована в НДР, власноруч навела «порядок». Радянський Союз використав вступ ФРН до НАТО як привід для створення у травні 1955 р. воєнно-полі¬тичного блоку — Організації Варшавського Договору під власним ке¬рівництвом. До нього увійшли всі комуністичні країни Централь¬ної та Східної Європи, за винятком Югославії. Восени 1956 р. ра¬дянські війська потопили у крові революцію в Угорщині.
Критику сталінізму в СРСР схвально зустрів комуністичний лідер Югославії Йосип Броз Тіто, який намагався побудувати у своїй кра¬їні соціалізм за власним планом. Відносини між СРСР і Югославією, розірвані за часів Сталіна через небажання маршала Тіто виконува¬ти накази з Москви, починаючи з 1954—1955 рр. нормалізувалися. Однак нові спроби Москви втягнути Югославіє до комуністичного табору призвели до нової напруженості між країнами.
Розвінчання культу особи Сталіна справило болісне враження на керівників Китаю та Албанії. Мао Цзедун та Енвер Ходжа у цей пе¬ріод створювали власні культи. Мао претендував на вивільнене міс¬це лідера у міжнародному комуністичному русі, яке традиційно на¬лежало керівникові Кремля. Стосунки між СРСР, з одного боку, Ки¬таєм і Албанією, з іншого, погіршувалися. У результаті обидві краї¬ни опинилися поза радянським блоком.
У відносинах СРСР з країнами Сходу окреслилася тенденція вва¬жати своїми союзниками усіх, хто виступав з «антиімперіалістичних» позицій. Москва безоглядно підтримала арабські країни у близько¬східному конфлікті. Радянсько-арабська дружба знайшла, зокрема, вияв у нагородженні лідерів Єгипту та Алжиру зірками Героїв Ра¬дянського Союзу.
СРСР активно підтримував зброєю, безвідплатною допомогою націо-нально-визвольні рухи і нові режими, створювані на руїнах колоні¬альних імперій. Умовою підтримки було проголошення керівництвом нових держав курсу «соціалістичної орієнтації». Насправді ж часто далі розмов про соціалізм там справа не йшла, й радянські лідери, заколи¬сані революційною риторикою азійських та африканських диктаторів, викидали на вітер сотні мільйонів доларів.
Основою зовнішньополітичної діяльності СРСР декларував боротьбу за мир і роззброєння. Саме з цим була пов'язана спроба М. Хрущова роз-почати конструктивний діалог з країнами Заходу. У 1955 р. СРСР, СТА, Велика Британія і Франція підписали угоду щодо Австрії, за якою з цієї країни виводилися війська держав-переможниць, а сама Австрія набу¬вала постійного статусу нейтральної держави. Цього ж року Москву від¬відала урядова делегація ФРН на чолі з канцлером Конрадом Аденауером. Між СРСР і ФРН було встановлено дипломатичні відносини.
Наступного, 1956 р., було підписано декларацію про відновлення дипломатичних відносин між СРСР та Японією. М. Хрущов ладен був віддати два з чотирьох островів Курильської гряди — Хабомаї та Шикотан, на які претендувала Японія, в обмін на мирний договір. Однак після підписання японо-американського договору безпеки радянський уряд відмовився від своєї пропозиції.
Напруженим моментом у міжнародних повоєнних стосунках стала Карибська криза 1962 р. Світ уперше постав перед загрозою ядерної війни. Карибська криза та її подолання дали поштовх процесові роз¬зброєння. СРСР, СТА та Велика Британія 5 серпня 1963 р. підписали у Москві договір про заборону випробувань ядерної зброї у трьох сере¬довищах: атмосфері, космосі та під водою.
Зовнішня політика СРСР була досить динамічною. Уперше крем-лівський лідер побував з дружніми візитами у багатьох державах сві¬ту, у тому числі й у США (1959 р., 1960 р.). Усі зарубіжні подорожі М. Хрущо¬ва широко висвітлювали засоби масової інформації. До певної міри вони сприяли розвінчанню міфу про «імперіалістичних хижаків» За¬ходу, які силою зборої ХОЧУТЬ знищити країни соціалізму.

Бесплатно скачать реферат "Відлига. Лібералізація суспільно-політичного життя" в полном объеме