Реферат: . Спроба державного перевороту в СРСР

Одразу й майже одночасно з викриттям антиконституційності, реакційності перевороту виступили Народна Рада Верховної Ради України, Народний рух України, ряд політичних партій та громадських організацій демократичного спрямування. У зверненнях до народу республіки, заявах та відозвах, на прес-конференціях їхні представники відзначали, що владу злочинно захопила верхівка військово-промислового комплексу, КДБ та правоконсервативне крило КПРС і закликали не підкорятися розпорядженням путчистів, чинити опір їхнім діям, об'єднуватися для захисту демократії. На стінах будинків Києва, у підземних переходах на Хрещатику вже вранці 19 серпня з'явилися листівки Руху, які проголошували дії ДКНС "військово-більшовицьким переворотом".
Про те, що положення постанов ДКНС не мають юридичної сили в Україні, щоправда, з певним запізненням, було сказано у Заяві Президії Верховної Ради УРСР. В ній також містився заклик не загострювати соціально-політичну ситуацію в республіці, уникати конфронтації й протистояння. Виступаючи увечері 19 серпня по українському телебаченню, Голова Верховної Ради УРСР Л. М. Кравчук, не даючи оцінки перевороту, заявив, що в правовій державі все має відбуватися на основі закону, і закликав населення республіки до спокою й витримки з тим, щоб не дати підстав до введення надзвичайного стану.
Політичні партії і рухи демократичного спрямування, народ України підтримали позицію Верховної Ради РРФСР, президента Росії Б. М. Єльцина, десятків тисяч москвичів, які вчинили масовий опір заколотникам, життям трьох кращих синів столиці зірвали спробу державного перевороту, захистили не тільки себе, а й усі народи країни від сваволі путчистів, урятували демократію. Поразці перевороту, створенню умов для повернення М. С. Горбачова до Москви й виконання ним своїх президентських обов'язків значною мірою сприяли дії солдатів і офіцерів тих частин, які мали силою придушити опір народу, але через свою громадянську позицію не зробили цього. Не пішли на штурм будинку Верховної Ради РРФСР, на що сподівалися путчисти, і спеціальні підрозділи КДБ. Більше того, деякі армійські формування, окремі офіцери і генерали перейшли на бік народу.
Отже, путч зазнав поразки, незважаючи на те, що механізм загарбання влади відпрацьовано більшовиками здавна й грунтовно. Вони багато чого не врахували, а надто того, що народ уже не той, яким він був у жовтні 1964 р., коли байдуже спостерігав, як під час кремлівського перевороту було скинуто Хрущова.
Україна підтримала дії москвичів, засудила путчистів не тільки на словах, у телеграмах і листах, у заявах людей різних соціальних груп. Багато трудових колективів розпочали підготовку до страйку протесту. Чимало представників українського народу в дні перевороту були на барикадах навколо Білого дому РРФСР разом із росіянами, людьми інших національностей. Українська сотня охороняла південно-західний кут будинку. Поміж різних знамен над головами захисників майорів і національний синьо-жовтий прапор України.

Бесплатно скачать реферат ". Спроба державного перевороту в СРСР" в полном объеме