Реферат: Рух літосферних плит

На границях таких шарів часто фіксуються хвилеводи – зони знижених швидкостей та аномального поглинання сейсмічних хвиль. Очевидно, вони відповідають ослабленим зонам, де відбувається зниження в’язкості і міцності гірських порід.
На земній поверхні (у разі значного ерозійного зрізу) їм відповідають потужні зони розсланцювання і дроблення в підошві масштабних тектонічних покривів, де також часто зустрічаються глинисті, соленосні й гіпсоносні товщі (Загрос, Східний Тавр, Телль-Атлас, Сулейманові гори та ін.). На глибині їм відповідають субгоризонтальні сейсмофокальні зони (Памір, Алеутська острівна дуга тощо). Саме вздовж них і відбуваються найбільш масштабні переміщення літосферних пластин.
Подібні зони виявлені не тільки в сучасних рухливих поясах, але також і в давніх складчастих областях Західної Європи та Уралу, під давніми платформами і щитами (Канадський, Балтійський, Український), під океанічними платформами (східна частина Тихого океану). Це доводить їх планетарне поширення.
Розглянемо відносні швидкості руху найбільших літосферних плит різної потужності і будови.
Так, швидкість зближення Індостанської та Євроазіатської літосферних плит оцінюється як 5-6 см/р, у той час як швидкість зближення Індостану і Євразії складає 3-5 см/р. Швидкість відносного переміщення Тихоокеанської плити і континентальних блоків західної частини США в 1,5 рази менша, ніж для їх океанічного продовження в Каліфорнійській затоці.
Швидкість розсування потужної океанічної кори Ісландії в 2 рази менша, ніж для південніших районів Атлантики з нормальною океанічною корою. Інакше кажучи, континентальні блоки і ділянки з потужнішою корою ніби прослизають по поверхні підстилаючих їх літопластин нижньої частини літосфери, які рухаються в тому ж напрямі.
Уявлення про структурну неоднорідність літосфери, яка складена численними літопластинами, розділеними шарами астеносфери, є новою модифікацією мобілізму, яка розвивається А.В.Пейве та ін. [1982].
Як вважається, рух літопластин забезпечується течією гірської маси в астеношарах, яка має неоднорідний і нерівномірний характер. Це призводить до деформацій, дроблення і часткового руйнування літопластин, іноді – до виникнення нових астеношарів.
Уламки плит зазнають горизонтального і вертикального переміщення, відбувається тектонічне перемішування корового і мантійного матеріалу, яке супроводжується фізико-хімічним перетворенням, частковим плавленням речовини з її подальшою гравітаційною диференціацією. Особливо інтенсивно ці процеси відбуваються в рухливих поясах.
У рифтових зонах йде деструкція і розсування утвореної раніше кори з формуванням нової кори і проникненням глибинних розплавів. У окраїнно-континентальних і внутрішньо-континентальних поясах внаслідок зіткнення і стиснення літопластин відбувається акреція кори, потужність літосфери зростає за рахунок тектонічного скупчення різнорідних мас і фізико-хімічних перетворень, провокується інтенсивний ефузивний та інтрузивний магматизм, метаморфізм і переміщення рудоносних розчинів.
Для того щоб встановити масштаби сучасних переміщень літосферних плит використовують метод повторного вимірювання відстані між віддаленими пунктами за допомогою лазерних відбивачів, які встановлені на Місяці і штучних супутниках Землі, шляхом реєстрації радіосигналів від квазарів і доплерівським методом з супутників. Вони підтверджують реальність горизонтального переміщення великих блоків земної кори.

Бесплатно скачать реферат "Рух літосферних плит" в полном объеме