Реферат: Кримінальне право та кримінологія окремі питання суб’єкта злочину в кримінальному праві

Згідно з Конституцією України визнання людини найвищою соціальною цінністю зобов’язує законодавця зосередити особливу увагу на вивченні особи злочинця, а разом з тим і суб’єкта злочину з тим, щоб забезпечити максимально індивідуалізований підхід до вирішення різних кримінально-правових питань.
В теорії кримінального права визнається, що суб’єкт злочину – це мінімальна сукупність ознак, які характеризують особу злочинця, поза якими немає складу злочину. Особа злочинця – це сукупність усіх соціально значущих рис, які утворюють індивідуальність [1, с.22-24].
Виділяючи поняття суб’єкта злочину, законодавець у межах цього поняття об’єднує ті ознаки, які достатні для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Поняття особа злочинця використовується в тому разі, коли необхідно індивідуалізувати відповідальність, визначити її конкретний розмір. Отже, можна стверджувати, що суб’єкт злочину виконує функцію однієї з підстав притягнення до кримінальної відповідальності, а особа – її індивідуалізації [2, с.10; 3, с.66].
З усієї сукупності ознак, які характеризують особу, зокрема, її соціальних, психологічних, біологічних властивостей, законодавець об’єднує лише деякі з них, найтиповіші, в поняття суб’єкта злочину. Наявність сукупності цих ознак та інших елементів складу злочину законодавець вважає достатньою підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Думається, що коли законодавець формує склад злочину та встановлює покарання за вчинення цього злочину, він одночасно з тим і моделює певний типовий рівень суспільної небезпеки особи, яка його вчинила. Саме цей типовий рівень, який міститься в такому елементі складу як суб’єкт злочину і бере участь у формуванні суспільної небезпеки всього складу злочину. Враховуючи це, визначаються і певні види та межі кримінального покарання (покарань), що передбачені в санкції кримінально-правової норми. Адже покарання спрямоване саме на особу злочинця, а тому, встановлюючи його, законодавець не може абстрагуватись від рівня її суспільної небезпеки. Разом з цим у межах цього типового покарання (покарань) створюються можливості для індивідуалізації відповідальності. І вже остаточне покарання призначатиметься судом, який і враховуватиме ті властивості особи злочинця, які мають значення для його відповідальності, проте не були враховані законодавцем.

Список использованной литературы:

1. Личность преступника / Под ред. В.Н. Кудрявцева, Г.М. Миньковского, А.Б. Сахарова. – М.: Юрид. лит., 1975. – 272 с.
2. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та., 1970. – 132 с.
3. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Изд-во Моск. у-та, 1969. – 232 с.
4. Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – 280 с.
5. Никифоров Б.С. Освобождение от уголовной ответственности и наказания // Социалистическая законность. – 1960. – №1. – С.12-19.
6. Курс советского уголовного права. – Часть общая: В 5т. / Под ред. Н.А. Беляева, М.Д. Шаргородского. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – Т.2. – 672 с.
7. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних. – К.: Наук. думка, 1976. – 192 с.
8. Астемиров З.А. Уголовная ответственность несовершеннолетних (Социально-психологический и криминологический аспекты) // Советское государство и право. – 1970. – №1. – С.67-73.
9. Чернышев А.И. Особенности преступлений и наказания несовершеннолетних по советскому уголовному праву: Дис. кан. юрид. наук. – Томск: 1970. – 416 с.
10. Филимонов В.Д. Общественная опасность личности отдельных категорий преступников и ёё уголовно-правовое значение. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1973. – 154 с.
11. Миньковский Г.М. Уголовная ответственность несовершеннолетних // Советская юстиция. – 1977. – №17. – С.26-28.
12. Кондусов А.П. Развитие уголовного законодательства РСФСР об ответственности несовершеннолетних // Становление и развитие советского уголовного законодательства. Материалы межвуз. научн. конф., посвященной 50-летию первого советского Уголовного кодекса. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, Саратовский юридический и-т им. Д.И. Курского, 1973. – 168 с.
13. Сабиров И.М. Особенности назначения наказания несовершеннолетним (по материалам Республики Узбекистан): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Ташкент, 1992. – 32 с.
14. Курс советского уголовного права. Часть общая: В 5т. / Под ред. Н.А. Беляева, М.Д. Шаргородского. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – Т.1. – 679 с.
15. Пермяков Ю.Е. Категория "общественная опасность" в советском уголовном праве: Дис. канд. юрид. наук. – М., 1989. – 205 с.
16. Тер-Акопов А.А. Основания дифференциации ответственности за деяния, предусмотренные уголовным законом // Советское государство и право. – 1991. – №10. – С.71-78.
17. Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 784с. Бесплатно скачать реферат "Кримінальне право та кримінологія окремі питання суб’єкта злочину в кримінальному праві" в полном объеме