Реферат: Фiлософська лiрика Федора Тютчева

Тютчев - один iз кращих поетiв у росiйськiй лiтературi XIX ст. - вiдомий нам насамперед своєю фiлософською лiрикою. Саме ця спрямованiсть вiршiв поета iстотно вiдрiзняє його поезiю вiд творчостi сучасникiв, видiляє його твори з-помiж творiнь iнших вiдомих поетiв того часу.
Фiлософським пiдгрунтям для творчостi Тютчева стали роботи Шеллiнга. Дiйсно, зв'язок образiв ночi й хаосу, думка про "нiчний бiк" людської психiки, що яскраво проступає в тютчевськiй поезiї, беруть свiй початок у творчостi Шеллiнга. На думку фiлософа, основа iсторiї Всесвiту i життя людської душi - боротьба свiтла з темрявою, з "хаотичним рухом первiсної природи", з "несвiдомою, темною слiпою волею" в природi й людинi, яка прагне до споконвiчного хаосу, до загибелi.
Однак для розумiння поезiї Тютчева iстотно, що за подiбними вiршами у нього стоїть почуття самотностi, вiдiрваностi вiд свiту, в якому живе поет, глибока зневiра в сили цього свiту, усвiдомлення неминучої загибелi.
Палке прагнення до злиття з природою опосередковане у вiршах Тютчева шеллiнгiанською iдеєю живої єдностi та цiлiсностi всього Всесвiту. Шеллiнг стверджував, що вся природа жива, що вона має єдину "свiтову душу".

Бесплатно скачать реферат "Фiлософська лiрика Федора Тютчева" в полном объеме