Реферат: Побудова перспективних зображень

Поняття перспективи. Усі предмети, які нас оточують (плоскі фігури, об’ємні тіла) мають певну форму, розмір і колір. Проте, розглядаючи предмети з різних точок і на різних відстанях їх параметри сприймаються по-різному: з віддаленням від нас предмети будуть здаватися дедалі дрібнішими, колір набуває синюватого відтінку, паралельні лінії нам здаються такими, що сходяться в одній точці, на близькій віддалі ми бачимо дрібні деталі предметів, на більшій лише великі, а на значній лише силуети.
Отже ми бачимо предмети, не такими, якими знаємо їх з свого миттєвого досвіду.
Німецький художник епохи Відродження Альбрехт Дюрер запропонував під час зображення видимих предметів на площині (аркуші паперу, полотні) користуватися спеціальним приладом, суть роботи якого така: художник, зберігаючи нерухомим око, на прозорому склі обводив контури предметів, які видно крізь скло. Потім замість скла використовував квадратну сітку і позначивши положення точки у квадратах, переносив їх зображення у відповідні квадрати на картині. Прийоми роботи з приладом Дюрера і відбивають суть утворення перспективного зображення. Перспектива означає “дивитись крізь”, “правильно бачити”.
Суть методу центрального проекціювання. Традиційно наглядне зображення об’ємних предметів виконується на основі аксонометричного проектування.
Проте, аксонометричне зображення, засноване по методу паралельного проектування, не дає достовірного зображення предмета.
Найбільш правдиве об’ємне зображення дає зображення у вигляді перспективних рисунків і креслень побудованих методом центрального проектування.
Зображення предмету, отриманого на поверхні (площині) методом центрального проектування називається перспективою.
При центральному проектуванні всі точки предмета, який зображаємо, проектуються на площину проекцій променями, що проходять через точку S, яка називається центром проектування.
Залежно від вигляду поверхні на якій виконуються перспективні зображення, останні діляться на лінійні (зображення на площині), панорамні (зображення на поверхні циліндра), купольні (зображення на поверхні сфери).
Для аналізу предмету, як правило, використовують лінійну перспективу. Вона є основою реалістичного рисунку, і дає більш наглядне зображення предмету порівняно з іншими проекціями, оскільки в лінійній перспективі предмет зображається таким, яким ми його бачимо.

Список использованной литературы:

1. Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. Російсько-український словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 240 с.
2. Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования. – К.: Вища школа, 1988. – 191 с.
3. Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 344 с.
4. Макарова М. Н. Перспектива. Учебное пособие для студ. пед инст. по худ. граф. спец. – М.: Просвещение, 1989. – 191 с.
5. Нестеренко О. И. Краткая энциклопедия дизайна. – М.: Молодая гвардия, 1994. – 315 с.
6. Лазарев Е. Н. Дизайн машин. – Л.: Машиностроение, 1988. – 256 с.
7. Лазарев Е. Н. Бионика и художественное конструирование. – Л.: ЛДНТП, 1971. – 32 с.
8. Ратнічин В. М. Перспектива. – К.: Вища школа, 1977. – 135 с.
9. Сапего И. Г. Предмет и форма. – М.: Советский художник, 1984. – 304 с.
10. Сомов Ю. С. Композиция в технике. – М.: Машиностроение, 1977. – 272 с.
11. Федоровский Р. Ф. Техническая эстетика и эффективность использования техники. – М.: Знание, 1974. – 245 с.
12. Шпара П. Е., Шпара И. П. Техническая эстетика и основы художественного конструирования. – Киев, 1989. – 247 с. Бесплатно скачать реферат "Побудова перспективних зображень" в полном объеме