Реферат: Лісисті Карпати

У 1989–1993 рр. під час складання комплекту обмінних карт масштабу 1:200 000 по західних областях України ми дійшли висновку, що в дослідженні Карпат мало уваги приділяють їх сегментам (регіональним поперечним структурам), які ускладнюють будову Карпатської дуги і зумовлюють розподіл у її межах нафтогазоносних родовищ.

Один з таких сегментів – Лісисті Карпати, фундаментом для яких є доальпійський вал Горецького. Водночас з валом ми виділили зони Субботіна та Кітика, міоценову улоговину Колтуна, Кросненський синклінорій і Бориславську нафтогазоносну структуру. Назви перших чотирьох структур присвячені світлої пам’яті геологам: Василю Олексієвичу Горецькому, Серафиму Івановичу Субботіну, Василю Івановичу Кітику, Володимиру Івановичу Колтуну.

Лісисті (Північно-Східні) Карпати припадають на гірську і передгірську зону Карпатської дуги і Закарпатський прогин (див. рисунок). Їхня північно-західна межа з Західними (Північними) Карпатами проходить на лінії Перемишль–Кошице, а південно-східна межа зі Східними Карпатами – на лінії Коломия–Рахів.

Отже, Лісисті Карпати мають ширину близько 200 км, головна їхня частина розташована на території України і тільки північно-західний край заходить у межі Словаччини та Польщі.

Геологічно Лісисті Карпати відрізняються від Західних і Східних Карпат головно тим, що їхню основу формують Скибовий та Стебницький покриви, Кросненський синклінорій та Закарпатський прогин.

Морфологічно Лісисті Карпати відрізняються від сусідніх сегментів тим, що їхніми характерними елементами є Бескидсько-Горганське пасмо, Центральнокарпатська депресія, Полонинське пасмо та Закарпатська низовина. Вал Горецького є доальпійською регіональною структурою, про що свідчить будова альпідів Лісистих Карпат.

Північно-західний край валу проходить по шовній зоні Субботіна, яку в альпійському чохлі фіксують Перемишлянська сигмоїда і північно-східне закінчення Татро-Вепорид. Південно-східний край валу проходить по шовній зоні Кітика, який у чохлі фіксований північно-західним закінченням Буковинських Карпат (Покуття) і Мармароського масиву.

Отже, вал Горецького відділяє Татро-Вепориди від Мармароського масиву і розділяє Флішові Карпати майже на дві однакові частини. Наявні в межах валу флішові покриви свідчать, що стосовно структур Західних і Східних Карпат він у неокомський і галицький час був порівняно стійким (міцним) утворенням. Вал у цей час розділяв порівняно сприятливі для осадонагромадження Сілезьку і Чорногірську структурно-фаціальні зони першого порядку.

Він почав втрачати стійкість у сеноні та даті, коли в його північно-східній частині інтенсивно нагромаджувалися відклади стрийської світи і ямненських пісковиків, які утворюють тектофацію Скибового покриву першого порядку. У межах Українських Флішових Карпат на частку Скибового покриву припадає майже половина площі, він має ширину до 40 км.

Головна частина цього покриву в Лісистих Карпатах, а редуковані його закінчення, відповідно, розташовані в Західних і Східних Карпатах. На решті площі валу в цей час відбувалося накопичення осадів Дуклянського, Бачавського та інших покривів другого порядку та редукованих закінчень покривів першого порядку Західних і Східних Карпат.

Список использованной литературы:

1. Глубинное строение, развитие и нефтегазоносность Украинских Карпат. – К,: Наук. думка, 1980. – 147 с.
2. Гофштейн И.Д. Геоморфологический очерк Украинских Карпат. – К.: Наук. думка, 1995. – 86 с.
3. Дьяченко Ю.Я. К интерпретации гравитационных минимумов Восточных Карпат // Геол. сб. – 1966. – № 10. – С. 22–32.
4. Чалый Б.Н. Глубинные разломы и развитие Карпатской складчатой системы // Геотектоника. – 1976. – № 6. – С. 78–88.
5. Чалый Б.Н., Кохалевич Р.И., Макарова И.В. и др. Отчет по теме: “Составление комплекта обменных. карт: геологической, структурно-тектонической, полезных ископаемых, литологии четвертичных отложений территории деятельности ГГП “Запукргеология” масштаба 1:200 000” // Львовская ГРЭ, 1993. Бесплатно скачать реферат "Лісисті Карпати" в полном объеме