Реферат: Влада як ресурс керівника

Набуття влади індивідом передбачає поєднання на практиці лідерських рис особистості й посадових можливостей, закладених у структурі управління.

Лідерство — це прояв соціальної активності членів групи колективу. Лідер — член групи, який самостійно висувається на роль неформального керівника в умовах певної, досить значущої ситуації, щоб забезпечити ефективну організацію спільної діяльності людей.

Лідери бувають:
- ситуативні, їх висунення пов'язане з певною ситуацією, особистими якостями, які можуть у цій ситуації допомогти групі розв'язати наявні проблеми;
- формальні — офіційно призначені;
- позитивні — їхня діяльність збігається із загальними напрямками офіційного керівника колективу;
- негативні — це або постійний порушник дисципліни в колективі, або людина-носій інших цінностей, або ж претендент на офіційну владу в колективі;
- явні — вони справжні лідери, і це враховують у колективі, особливо, коли приймаються рішення;
- приховані лідери — неформальні лідери колективу, вплив яких прихований від офіційного лідера;
- емоційні — їхній вплив базується на симпатії колективу, бажанні спілкуватися з ними.

Якщо керівник має слабкий вплив на членів колективу, то наявність сильного неформального лідера значно ускладнює йому життя.

Незалежно від природи влади право командувати виконавцями в організації реалізується в таких формах: переконання, примус, навіювання.

Стиль роботи керівника визначається типом особистості керівника, рівнем його виховання, досвідом, умовами роботи підприємства, стадією розвитку колективу. Це потрібно враховувати, інакше виникатимуть конфліктні поля суперечок.

Ефективність стилю керівництва визначається:
- показниками діяльності організації;
- психологічним кліматом у колективі;
- плинністю кадрів;
- рівнем конфліктності в колективі;
- виконавчою дисципліною.

Курт Левін (1890-1947), німецький учений, провів в Енн Арборському університеті США серію експериментів, назвавши три "класичні" стилі керівництва:
- авторитарний;
- демократичний;
- пасивний (ліберальний).

Важливими є характер прийняття управлінських рішень і ставлення керівника до підлеглих (досвід з урахуванням американської ментальності).

Список использованной литературы:

1. Коваль А. П. Ділове спілкування: Навч. посіб. — К., 1992.
2. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посіб. — К., 1996.
3. Леви В. Л. Искусство быть другим. — М., 1980.
4. Леви В. Л. Искусство быть собой. — М., 1991.
5. Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда: Учеб.-метод, пособие. — К., 1997.
6. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб.— К., 2000.
7. Моченое Г. В., Ночевник А. М. Конфліктні ситуації й організаційні структури колективу. — Тернопіль, 1993.
8. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми: Советы руководителю. — К., 1990.
9. Парыгин Б. Д. Социально-психологический климат коллектива: пути и методы изучения. — Л., 1981.
10. Платонов Ю. П. Психология коллективной деятельности. -М., 1998.
11. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др. // Под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. — СПб., 2000.
12. Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции. — М., 1990; Любимов А. Ю. Мастерство коммуникации. — М., 1999.
13. РеанА. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология.—СПб., 1999.
14. Регуляция социально-психологического климата трудового коллектива / Под ред. Б. Д. Парыгина. — Л.: Наука, 1986; Райгород-ский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методы и тесты. Учеб. пособие.— Самара, 2000.
15. Сухарев В. А., Сухарев М. В. Психология народов и наций. — Д.: Сталкер, 1997.
16. Тарханов П. С. Анатомия мудрости: 120 философов. — В 20 т. — Симферополь, 1997.
17. Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению. — Монография. — К., 1995. Бесплатно скачать реферат "Влада як ресурс керівника" в полном объеме