Через хвороби й утрати, страждання й надії пройшла людина важкий шлях до того знаменного дня 1911 року, коли польський біохімік Каземіж Функ, затиснувши в руці дрібку жовтуватих кристалів, переможно вимовив: «Таємницю розкрито.
Ось та речовина, що несе або дарує життя людині». І було це не що інше, як вітамін. Виділений уперше з моркви, він узяв собі її ім'я, що походить від латинської назви цього овочу — «карота» — каротин.
Каротин має надзвичайну життєдайну силу: зумовлює опір організму хвороботворним бактеріям, керує диханням, впливає на відтворні функції. Під його впливом працює печінка, утворюється кров. А якщо з продуктів харчування зникає каротин, в людини настає куряча сліпота, слабшає організм, її долають хвороби. Тому люди здавна використовували не лише
декоративні рослини з каротином, а й моркву — справжню комору цього вітаміну, як цілющий засіб.
Морква впливає на нервову систему, сприяє поліпшенню апетиту, підвищує опірність організму інфекціям. її сік використовують для лікування хронічних захворювань печінки, коронарної недостатності, анемії, недокрів'я, кон'юнктивіту, катарів верхніх дихальних шляхів, порушення сольового обміну. Морквяним соком полощуть горло в разі ангіни й стоматитів.
У разі ларингіту та бронхіту сік і застосовують навпіл з медом по одній столовій ложці п'ять-шість разів на день. Як проносне він діє в дозі 200 г натщесерце. В інших випадках достатньо півсклянки. Однак слід узяти до уваги, що бактерицидні та протизапальні властивості в соку зберігаються 30 хвилин після того як його віджали, потім ефективність швидко знижується. Щоб каротин краще засвоївся, морквяний сік слід заїдати хлібом з маслом.
З насіння моркви медпромисловість виробляла препарат даукарін, що використовується в разі хронічної коронарної недостатності. Відвар насіння в народній медицині застосовують для полегшення стану хворих на жовчно-кам'яну хворобу та як глистогінний засіб. Приготувати його можна так.
Три ложки насіння моркви слід залити трьома склянками води й парити в духовці впродовж 6 годин. Приймати гарячим по склянці на день. У середньовічній Італії цей овоч не вживали в їжу, його використовували тільки як ліки, у багатьох країнах світу й сьогодні морква занесена до розряду лікарських рослин.
Список использованной литературы:
1. Травник: Информационно-рекламный справочник / Под ред. С. M. Лихолетова.— Волгоград, 1991.
2. Азбука огородника / А. Б. Гудзь, B. В. Гудзь.— Николаев: Урожай, 1993.
3. Книга о вкусной и здоровой пище.— М.: Пищепромиздат, 1964.
4. Химия и жизнь.— 1984.— № 7.— C. 47.
5. Круглый год: Русский земледельческий календарь.— М.: Правда, 1991.
6. ТрайтакД. І. Ботанічні вікторини.— К.: Радянська школа, 1966.
7. Юный натуралист.— 1983.— № 8.— С. 22-23.
8. Загадки.—К.: Дніпро, 1987.—(Бібліотека усної народної творчості).
9. Каратаев Е. С. Выращивание многолетних овощных культур.—Л.: Колос, 1982.- С. 83, 85.- (Библиотека овощевода).
10. Лікарські рослини та їх застосування / M. С. Марченко, А. М. Карамишев та ін.—К.: Здоров'я, 1981.
Бесплатно скачать реферат "Харчові рослини в медицині" в полном объеме
