Реферат: Римський філософ Епікур

У своїй терапії Асклепіад не був прибічником медикаментоз¬них засобів, а головного значення надавав чистоті тіла, прогулянкам на свіжому повітрі їзді на коні, веслуванню та різним гімнастичним вправам, що сприяють кращому ру¬хові частинок-атомів в організмі і перешкоджають засміченню його пор і ка-налів.
Відкидаючи існування вищого розуму, цілеспрямованість усього, що тво-рить природа, як це твердив Арістотель, Аскле¬піад дотримувався погляду, що сили природи в перебігу хворо¬би бувають не лише корисними, а й шкідливими (non solum prodesse naturam, verum etiam nocere). Використовуючи, за Гіп-пократом, сили природи, лікар повинен бути активним, спрямо¬вувати сили ці в бажаному напрямі. Асклепіад займався і хі¬рургією, йому приписують прове-дення першої трахеотомії.
Асклепіад був людиною високої культури, блискучим промовцем, мав ве-ликий авторитет у вищих колах Риму, був другом Ціцерона, Марка Антонія. Він багато сприяв поширенню серед римлян популярності грецьких лікарів, яка з часом настільки зросла, що, за словами Плінія, «той, хто практикував з меди¬цини і не знав грецької мови, не користувався успіхом; лікарі римляни видавали себе за греків».
На рубежі старої і нової ери трудився римський лікар- мислитель Авл Корнелій Цельс ( близько 25-30 рр. до н.е. – 50 р.н.е.).Він був всесторонньо освідченою людиною, добре розбирався в різних областях знаннь. Він вивчав філософію, медицину,юриспуденцію, риторику, воєнну справу і т.п. Цельса без сумніву можна віднести до енциклопидистів, про що свідчить його багатогранна праця “Artes” ( “Мистецтва”) узагальнюючи знання стародавніх в самих різних областях: агрономії, юрисподенції, філософії, риторики, воєнної справи. В цій праці є розділ присвячений медицині (VI – XII частина книги). Цей розділ був написаний, коли йому було близько 50 років. До цього часу відбулися значні зміни в рабовласницькому суспільстві . Рабів стало менше і вони стали дорожче коштувати. А. К. Цельс, будучи великим рабовласником, по суті створив лічебний посібник для рабовласників, скориставшись яким вони могли зберегти рабів. Створенню цього посібника передувало навчання медицинським знанням у грецьких лікарів, які проживали в Римі. Медицинська школа (Schola medico¬rum) і валетудінаріум (лікарня для рабів) стали для нього “університетом” по здобуванню знань в медицині. Великою заслугою Цельса є те , що він в трактаті “Про медицину” передав всі знання, які накопилися до того часу в цій області (вони до цих пір являються єдиною достовірною інформацією про багатьох лікарів) і проаналізував погляди своїх попередників – Гіпократа, Герофіла, Еризистрата, Асклепіада і др.
Цельс підкреслював важливість раціонального підходу до питань симптоматики, діагностики, лікування і пргнозу хвороби. В його працях є важлива інформація про гігієну і дієтику. Цельс придавав велике значення індивідуального підходу до лікування. Ним чітко визначалось значення праці в житті людини: “Неробство ускоряє наступлення старості, праця ж продовжує нашу молодість”.Детально описав признаки деяких хворіб і загальні способи їх лікування: кровопускання, банки, ростирання, дієтичне харчування. В праці також приведені також детальні дані по фармакології – про властивості і приготування лікарств, їх дія, способи назначення, дозировка. У хірургічній частині трактату Цельс зберіг для історії ме¬дицини великий досвід учених Александрійської школи. У нього ми знаходимо перший опис операції ката-ракти, яку успішно ро¬били вже лікарі Вавілонії за 2—2, 5 тисячі років до н. е. Опи¬суючи операцію ампутації, Цельс говорить про перев'язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний опис ознак запалення на-лежить Цельсові: «Notae vегае inflamationis sunt quattuor: rubor еt tumor сum colore et dolore (Справжніх ознак запалення чотири: почервоніння, припухлість з жаром і болем)». Це збігається з описом їх індійським лікарем Сушрутою. Також А.Цельс описав одну із форм трихофітії яка називалася в той час “керіон Цельса”. В його енциклопедії вперше в Європі описані чотири місцевих признаків запалення (біль, підвищення температури, червоніння, запухання), операція при катаракті, поворот плода на ніжку при пологах. В стародавньому Римі А.Цельса називали латинським Гіпократом, а за вишуканість мови – медицинським цицероном.
Для філософів трактат “Про медицину” цікавий тим, що в ньому відображені погляди різних класів на її суть. Філософія Цельса зводилася до примирення всіх медичних шкіл.
Він вважав, що для хорошого лікаря потрібні, перш за все, добрі знання, а потім вже розсудливість. “Як би мистецтво розсуждати робило добрих лікарів, то філософи були б найкращими лікарями”.
На відміну від Асклепіада А.К. Цельс стояв на ідеалістичних позиціях, так як вважав, що всі хвороби від бога, а медицина сама по собі. Звідси і помилкова думка про безкористність лікарств. Цим самим він ніби ввійшов в суперечку з самим собою. Достатньо широко приставив всю сучасну йому медицину, А.К. Цельс разом з тим писимістично ставився на її значення. Це означає що ним оволоділа храмова медицина.

Бесплатно скачать реферат "Римський філософ Епікур" в полном объеме