Реферат: Самурайство, одяг самураїв

Показником суспільного положення самурая в соціальній структурі феодальної Японії, особливо в епоху Токугава, був його костюм. Самураї відрізнялися від маси населення особливим платтям, яке дозволялося носити лише стану воїнів. Тільки в окремих випадках (весілля, похорони, великі свята) як виняток і особливої милості представникам низьких станів (торговцям, ремісникам і т. ін.) дозволялося надягати хакама - приналежність костюма самурая, тоді як на носіння церемоніального одягу бусі була накладена для "низів" найстрогіша заборона, порушення якої спричиняло за собою покарання.
У повсякденному житті самураї носили одяг, що складався з трьох основних частин: плечового халата - кімоно, поясного елементу - хакама і накидки - хаорі, мала такий же прямий крій, що і кімоно. Всі ці частини (в комплексі - рейфуку), виконані в темному або чорному кольорі, могли також використовуватися як парадний костюм.
На верхнє кімоно, що надягає на біле нижнє кімоно з вузькими рукавами (косоде), і хаорі нашивалися фамільні герби (мон) самурая, що вважалися привілеєм пануючого класу. Такий одяг з гербами називався "монцукі". Відповідно до правил герб нашивався на одяг в п'яти місцях: на спині, між плечима, на грудях (справа і зліва), на обох рукавах. Проте були відомі випадки, коли самураї замовляли собі верхній одяг, який весь було покрито витканими або нанесеними фарбою фамільними гербами. Такий одяг мав назву "тобімон".
Фамільний герб (камон) був великою цінністю для самурая, оскільки він був елементом родоводу воїна і передавався по спадку разом з ім'ям. Багато хто з родових гербів бусі має стародавнє походження, що йде своїм корінням в початок II тисячоліття н.е. і в ще більш ранній час. Можливо, що мон з'явився в результаті розвитку орнаменту одягу або ж, як припускав П. Швінтек, це залишкове явище, породжене тотемізмом.
У якості власне гербів бусі камон спочатку з'явилися на прапорах. На зброю і шоломи герби починають наносити вже в період Інсей, епоху правління екс-імператорів (XI-XII вв.). Приблизно з того ж часу фамільні герби сталі зображати на холодній зброї (великі мечі), кінському спорядженні, щитах і т.ін.
Фамільні герби часто скаржилися феодалами самураям або просто переходили від сюзерена до васала, що знаходиться у нього на службі. В середині усобиці Гемпей білі прапори роду Мінамото і червоні прапори (і знаки) роду Тайра стали переходити як особисті знаки до підданих цих родів. Те ж відбулося в провінції Мусасі в об'єднанні Кодама, що мало на своєму прапорі герб у вигляді круглого віяла. Три клани, що вийшли із згаданої партії, перейняли цей герб, що став потім у багатьох самураїв фамільним.
Сюжетами для самурайських гербів могли бути небесні світила і елементи зоряного неба, представники східно-азіатської флори і фауни, предмети культу, геометричні фігури і т. ін., які часом наділялися магічними властивостями і повинні були служити володарю мона талісманом, що рятує від сил зла і невдач в житті.
Поверх кімоно бусі надягали хакама – спідницеобразні, часто плісировані, штани, схожі на широкі шаровари. Хакама були відмітним елементом одягу самурая. Вони шилися різної довжини, що залежало від положення бусі в соціальній організації стану. Якщо, наприклад, рядові самураї носили малі хакама (кобакама), то дайме і хатамото на прийомах біля сьогуна з'являлися в нагабакама, мали довгі штанини, які волочилися по підлозі.
У військових походах і подорожах хакама, а також довге кімоно самураї піднімали і затикали для зручності за пояс. Хакама могли заправляти і в наголенники.
На кімоно і хакама зверху надягало хаорі, як правило, темного кольору. Підлоги хаорі, що не сходяться, скріплялися спереду білим бантом, який гармонував з білими фамільними гербами. Хаорі самурая мало особливий крій, відмінною рисою якого був невеликий розріз внизу на спині; в комплекті з хакама воно складало японський офіційний костюм - "хаорі-хакама".
Під час важливих церемоній самураї надягали поверх свого офіційного костюма ще і щільну накидку без рукавів з накрохмаленими плечима, "катагіну", що називалася. Звичайно хакама і катагіну робилися з одного матеріалу. Таке поєднання утворювало камі-сімо - парадний костюм самурая, що надягав в особливо урочистих випадках.
Виділялися самураї серед решти населення Японії також і своєю зачіскою. Типи зачіски були показником соціальної градації населення; всяке порушення встановлених правил загрожувало тому, що провинився покаранням. Низькі стани були зобов'язані носити тільки ті зачіски, які визначалися для них. Усередині станів пануючого класу зачіска була своєрідним мірилом, що визначало ранг людини. Вища знать і дайме відрізнялися від рядових самураїв; низькі самураї і челядь, у свою чергу, - від самураїв, що стояли вище.
У старовині зачіска японського воїна була проста, що зрівнювало її із зачіскою основної маси населення. Волосся збирало в пучок і зв'язувало шнурком в один вузол на верхівці або в два вузли на скронях. Згодом бусі стали виголювати передню частину голови і робити зачіску, що одержала назву "сакаякі". Звичайно таку зачіску самурай починав носити після обряду ініціації - гембуку. Сакаякі робили самураї всіх віків. Виголювання волосся у лоба представниками військового стану, швидше за все, було обумовлено запозиченням цього виду зачіски, як, втім, і інших елементів культури, у айнов, з якими військові поселенці VII-VIII вв. знаходилися в безпосередньому контакті.
Торін Рюдзо указував, зокрема, на запозичення японцями у айнов деяких видів зачісок, єством яких було виголювання волосся на темені.
У кінці XVI в. самураї носили особливу зачіску з поголеними у лоба і на темені волоссям. Волосся на скронях, які бусі спеціально залишали неголеними, одержало в едо назву "кобін" - "локон, що залишається збоку". Кобін був характерною межею зачіски самурая. Ремісники і торговці були зобов'язані збривати його. В Кіото і Осаке зачіска з поголеними скронями стала називатися "аебітай" - "опуклий лоб". Тоді як кобін вільно звисав з скронь, все волосся, що залишилося на голові, збиралося назад і зв'язувалося в товстий вузол (маге).
У роки Бунроку (грудень 1596 - жовтень 1592), після відкриття порту Іокогама бусі повернулися до старих звичаїв, зав'язуючи собі на голові великий вузол волосся. Городяни і селяни також прилучилися до цієї моди, проте їх зачіски, не дивлячись на наслідування самураям, не були подібні маге військових.
Бороду і вуса самураї цієї епохи, як правило, не відпускали; щоки і підборіддя, як і волосся у лоба, голили щодня. Проте, в більш ранній час борода і вуса були дуже популярні у бусі, тому що бородатих чоловіків називали чоловіками "з мерзенним зовнішнім виглядом", а це вважалося за необхідне для воїна. Ймовірно, тим же було обумовлено виготовлення військових напівмасок з неприємним і відштовхуючим виразом обличчя, забезпечених вусами і бородою іноді неприродного кольору, які повинні були вселяти жах і огида супротивнику. Старовинні описи приводили найпоширеніший серед воїнів вид стрижки бороди і вусів: бороду залишали тільки на кінчику підборіддя, кінці вусів опускалися вниз, як у Сугавара-но Мітідзане, і називалися "тендзінхіге".
Найчастішою серед самурайської молоді цих же часів (епоха Тенна, вересень 1684 - лютий 1681) була зачіска, що називалася "дзін", тобто "буддійський храм". Пізніше, в роки Генроку, ця зачіска дещо змінилася, але суть її залишилася колишньою - волосся виголювалося тільки на темені. Біля лоба їх залишали, зав'язували в маленький вузол і об'єднували з великим вузлом, який робили на потилиці.
Самураї, що втратили вассалітет і що стали ронінами, або роси, не робили сака які і відпускали довге волосся. Це було як би зовнішнім показником відсутності у воїна пана (покровителя).
При відвідинах двору сьогуна і феодала самураї надягали головні убори, які повинні були відповідати їх рангу. В повсякденному житті і під час подорожей бусі носили великі конусоподібні солом'яні капелюхи (каса), що повністю приховували їх обличчя. В такому капелюсі самурай міг ходити по вулицях міста, займаючись покупкою необхідного, міг ввійти і вийти з купецької лавки невпізнанним.
Самураї і роніни користувалися також плетеними з соломи або бамбука капелюхами амігаса, що мали вид низького широкого конуса. Такий капелюх мав в своїй передній частині невелике плетене віконце, що дозволяло бачити оточуюче при прихованому обличчі. Іноді бусі носили капелюх, сплетений з осоки. Він називався "сугегаса".
Своєрідним був головний убір (тенгай) членів братства "Комосо" - ордена мандруючих ченців, в який приймали тільки самураїв. Його плели з бамбука і надавали форму бджолиного вулика. Тенгай віддавали перевагу носити і багато хто з ронінов.
Під час негоди і при яскравому сонці самураї вживали доладні парасольки (каса), виготовлені з бамбука і промасленого паперу.
Звичним взуттям, ношеним станом воїнів, були сетта - солом'яні сандалі на шкіряній підошві або плетені сандалі - дзорі. В дощову погоду застосовувалися дерев'яні гега або асіда, що розрізнялися по висоті цокольних опор. До цього взуття додавалися цумагаке - шкіряні щитки з шнурами для захисту пальців ніг від дощу і бруду.
Всі вказані види взуття були забезпечені ременями і пристосовані для носіння спеціальних шкарпеток з вирізами – табі.

Бесплатно скачать реферат "Самурайство, одяг самураїв" в полном объеме