Реферат: Сковорода й духовне обличчя України у ХVІІІ сторіччі

Дух народу на дні його політичного упадку, в добу великої руїни своїх мрій і своєї величі, на роздоріжжях шляхів свойого призначення втілюється у постать мислителя й пророка. Розбещена відьма на царському престолі, одна з найбільше потворних машкар ідеї монгольського деспотизму, злославна Катерина II завершує ганебне й зрадницьке діло закріпощення України і остаточно припечатує його скасуванням Запоріжської Січі, цього останнього вогнища вільного козацького ордена лицарів.
Саме з козацького роду повстане цей великий мислитель і пророк, щоб, збудивши нарід до духового життя, сотворити можливість піднесення його святої, козацької борні за волю народу на найвищий рівень справи Духа, до висот космічної борні добра і зла, до визволення і проявлення своєї творчості.
Вождь народу втілений у постать сірого мандрівного вчителя, буде пробуджувати ввесь нарід до духового життя і запалювати його до борні за волю духа. На цім шляху і тільки на цім шляху зрозуміє нарід своє моральне призначення і тільки тоді досягне найвищих висот свойого росту і розцвіту.
У найглибшій неволі треба сягнути найглибше і зачати відродження народу саме від духової верстви його існування. Відродження народу треба зачати від його духового пробудження.
Таке було призначення Сковороди.
У складній і заплутаній історії критики Сковороди існувала дивовижна проблема: чи Сковорода це український філософ? Наводили різні цитати з його творів, як от вірш про волю за часів Богдана, вказували на його мову, мову тодішніх учених.
Ніде не спиниться довше, ніж це доконче потрібне, хоч будуть його просити, щоб дав спочинок своїм старечим ногам, він героїчно, невтомно буде боротися з неміччю тіла, щоб одуховленим дзвоном свойого старечого голосу пробуджувати нарід до духового життя. Він не спочине до самої смерти. А як вже стріне її віч на віч, прийме її із спокоєм і погордою святого лицаря і, щоб дати цьому зовнішній вираз, сам собі стане копати могилу.
Ніби звичайний кобзар на волі, а по суті за звичайним собі кобзарем скривається велич і повнота духа Шевченка-Перебенді.
Ніби звичайний мандрівний старець назовні, а по суті за сірою свитою мандрівного старця скривається велич і повнота духа Сковороди.
Могло б здаватися комусь, що це якась неприродна, аскетична втеча від життя і від світа, добра може для монахів і аскетів, але зовсім непридатна як загальне правило для цілого народу. І тому за цим поверховим поглядом трудно було зрозуміти під постаттю мандруючого старця криється втілений дух народу, козацький син і внук.

Бесплатно скачать реферат "Сковорода й духовне обличчя України у ХVІІІ сторіччі" в полном объеме