Реферат: Закон України Про адміністративно-територіальний устрій України

Закон України Про адміністративно-територіальний устрій України

Цей Закон визначає поняття та засади адміністративно-територіального устрою України, рівні адміністративно-територіальних одиниць, інших територіальних утворень, порядок вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань адміністративно-територіального устрою.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття та система адміністративно-територіального устрою України
1. Адміністративно-територіальний устрій України – це обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем публічних послуг, раціональної системи управління соціально-економічними процесами, збалансованого розвитку усієї території держави.
2. Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, міста зі спеціальним статусом Київ та Севастополь, райони, міста, райони в містах, селища, села, на основі яких формуються адміністративно-територіальні одиниці (далі АТО) та територіальні одиниці на підставі та в порядку, визначеним цим законом.

Стаття 2. Принципи адміністративно-територіального устрою України
Адміністративно-територіальний устрій будується та таких принципах:
1) узгодженість системи АТО, створених для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів державної влади;
2) повсюдність юрисдикції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО, за винятком окремих територій зі спеціальним статусом, де створюються спеціалізовані адміністрації відповідно до окремих законів;
3) збіг меж АТО з межами сусідніх АТО того ж рівня;
4) обов’язковість розташування території АТО в межах території лише однієї АТО вищого рівня інтеграції;
5) субсидіарність у розподілі повноважень між рівнями публічної влади;
6) наявність для кожного рівня АТО повноважень, у т.ч. галузевих, які є основними щодо інших рівнів, що виправдовує створення такого рівня АТО;
7) відповідність кількості адміністративно-територіальних попереднього рівня, що знаходяться у сфері впливу кожного органу публічної влади, критеріям ефективного менеджменту – від 5 до 15;
8) відповідність рекомендаціям Європейського Союзу щодо номенклатури територіальних одиниць для статистичних цілей.

Стаття 3. Поселення, тимчасові поселення
1. Поселення – це компактно заселене місце постійного проживання людей, що має сталий склад населення, власну назву, визначені межі та зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом. За чисельністю населення, соціально-економічними та урбаністичними характеристиками поселення поділяються на наступні категорії:
1) Село – поселення з переважно садибною забудовою.
2) Селище – поселення з переважно садибною забудовою, утворення та розвиток якого пов’язані з розташуванням на його території об’єктів економічної активності, з чисельністю постійного населення більше 1000 жителів.
3) Місто – поселення з компактною, переважно багатоповерховою забудовою, на території якого розташовані об’єкти економічної активності, яке має розвинуту соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру, з чисельністю населення не менше ніж 10 тисяч жителів.
Статус міста може мати поселення з меншою чисельністю жителів, якщо воно мало цей статус історично.
2. Тимчасове поселення – компактне місце перебування (праці, служби, відпочинку, відбування покарання) громадян, зареєстрованих за іншим місцем постійного проживання, що може мати власну назву або не мати її.
3. Межі поселення та тимчасового поселення визначаються на підставі містобудівної документації, розробленої відповідно до законодавства.

Стаття 4. Адміністративно-територіальні одиниці.
1. Адміністративно-територіальна одиниця – це цілісна частина території України, що є територіальною основою для організації та діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.
2. В Україні встановлюється три рівні адміністративно-територіальних одиниць: громади, райони, регіони, створенні у відповідності до положень цього закону
3. Особливими АТО є міста зі спеціальним статусом Київ, Севастополь та райони в місті Києві.
4. АТО утворюється на підставі закону, яким встановлюється їх назва, склад, адміністративний центр, межі.
5. До всіх органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються єдині вимоги щодо компетенцій, які визначаються законом, та безпосередні комунікативні відносини з центральними органами влади;
6. Для місцевих бюджетів, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються прямі міжбюджетні відносини з Державним бюджетом України.

Стаття 5. Головні ознаки адміністративно-територіальної одиниці
АТО повинна мати такі головні ознаки:
1) кадрова, інфраструктурна, фінансова спроможність органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади виконувати повноваження, визначені законодавством за відповідним рівнем АТО в повному обсязі;
2) стійкість до демографічних, економічних викликів та позитивна перспектива соціально-економічного розвитку;
3) відсутність в її межах інших АТО того ж рівня або АТО нижчого рівня, що перебувають в юрисдикції інших АТО її рівня;
4) однорідність - диспропорції за площею в межах одного рівня та типу АТО повинні вкладатись у межі статистичних відхилень, допустимих для вироблення єдиної державної регіональної політики;
5) наявність поселення, що виконує функції адміністративного центру АТО;
6) низький рівень дотаційності місцевого бюджету;
7) відповідність, як правило, кількості отримувачів публічних послуг в АТО нормам навантаження на бюджетні установи, законодавчо визначеним для цього рівня АТО.

Бесплатно скачать реферат "Закон України Про адміністративно-територіальний устрій України" в полном объеме