Реферат: Цивільне право в західній правовій системі
Розвиток підприємництва відбувається під впливом багатьох правових інститутів. Під ними розуміють певну форму організації людської діяльності, яка ґрунтується на чітко розробленій сукупності норм і правил у будь-якій сфері суспільних відносин.
Інститут — це елемент суспільної структури історичної форми організації і регуляції суспільного життя, сукупність норм і звичок, цінностей, організаційних структур, культурних імперативів, усталених форм поведінки людей.
Існування інститутів пов'язане з економічною взаємодією, яка супроводжує підприємницьку діяльність, відображається в інститутах і завдяки їм відтворюється з деякими варіаціями в заданих ними межах.
Суттєву роль у розвитку підприємництва відіграють правові інститути, представлені правовими нормами і правилами, якими керуються у своїй діяльності підприємці. Це пов'язано з тим, що право як система загальнообов'язкових норм і правил поведінки, зафіксованих в юридичних законах, відображає державну волю, встановлює права і обов'язки всіх учасників правовідносин.
Право відіграє важливу роль у забезпеченні функціонування і розвитку суспільства та його складової частини - економіки. За допомогою правових інститутів оформлюються, закріплюються, унормовуються відносини між суб'єктами підприємництва.
Економічна взаємодія підприємців регламентується нормами цивільного і приватного права. Країни Заходу нагромадили значний теоретичний і практичний досвід застосування правових норм у регулюванні підприємницької діяльності.
Певну частину норм цивільного і приватного права можна використати з урахуванням особливостей розвитку України для унормування та регулювання взаємодії між підприємцями, утвердження ринкової економічної системи в нашій країні.
Центральне місце у правових системах країн посідає цивільне право, яке й нині залишається найбільш розробленою галуззю права.
На основі цивільного права переважно відбувалося і відбувається формування нових галузей, розділів правових систем західних держав. Так, у трудовому праві, праві соціального забезпечення, природоохоронному, патентному та інших використано понятійний апарат, юридичні конструкції і теорії, розроблені в цивільному праві. Важливу роль відіграє цивілістика й у розвитку сучасного правознавства.
Певна річ, не можна ігнорувати стрімкого розвитку інших галузей правознавства, зокрема адміністративного права, а також їхнього впливу на зміст і методи цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Отже, цивільне право виконує роль центрального розділу правознавства. Найчіткіше це проявляється в країнах, юридичну надбудову яких можна зарахувати до романо-германської сім'ї правових системю.
Зазначаючи виняткову роль цивільного права в цих державах, Рене Давид писав, що "справжнім правом залишається приватне право", що "формування юриста може бути забезпечене... тільки вивченням цивільного права".
Перед тим, як приступити до розгляду загальних проблем цивільного права західних країн та його ролі у регулюванні підприємництва, уточнимо зміст цього поняття і зробимо деякі зауваження термінологічного плану.
У країнах так званого англо-американського чи загального права немає поділу на звичні для юриста країн СНД галузі: цивільне, трудове, адміністративне, кримінальне тощо.
Норми, які в інших країнах, як правило, входять до складу цивільного права, утворюють тут самостійні розділи (договірне право, деліктне право, право власності та ін.). Але й у країнах романо-германського права термін "цивільне право" використовується в кількох значеннях. Досить часто західні юристи ототожнюють цивільне право і приватне право; іноді цивільному праву дається вужче тлумачення — цивільним визнається лише один з розділів (точніше загальний розділ) приватного права.
Зазначимо, що в різних західних країнах поділ між публічним і приватним правом дуже різний. Так, у Франції до приватного права традиційно зараховують, крім власне цивільного права торговельне право, цивільно-процесуальне і навіть кримінальне, оскільки велика частина положень останнього спрямована на захист приватноправових відносин.
Крім того, визнаються приватноправовими і такі галузі правової надбудови, в яких норми приватного і публічного характеру тісно переплетені: трудове право, сільськогосподарське право, право промислової власності, авторське, транспортне, лісове, гірське, страхове, а також міжнародне приватне право.
Деякі французькі дослідники вважають зазначені галузі, як, утім, і кримінальне, а також цивільно-процесуальне право, особливим різновидом "комплексних галузей" права. А на думку Мореля, правові положення, що належать до цивільного процесу, є скоріше публічним, ніж приватним правом.
У ФРН процесуальне право завжди визнавалося галуззю публічного права. Що стосується трудового права, то в німецькій юридичній літературі переважає точка зору, що його варто розглядати як галузь sui generis, яку не можна трактувати однозначно як таку, що належить або до публічного, або до приватного права.
Право Швейцарії, Італії, Іспанії й Австрії дотримується в цьому аспекті німецької моделі, а в Бельгії і Нідерландах прийнято французький зразок.
Сфера дії приватного права (цивільного права — у широкому розумінні) окремих країн не збігається також через розходження в змісті приватноправових галузей. Так, у Франції недієздатність вважається розділом торгового, тобто приватного права, тоді як у ФРН і Швейцарії вона належить до процесуального, тобто публічного права.
Існують істотні відмінності й у визначенні предмета цивільного права у вузькому значенні. У багатьох державах континентальної Західної Європи та у країнах Латинської Америки історично склалася система дуалізму приватного права, коли поряд з нормами загального цивільного права діють спеціальні норми, які регламентують організацію і ведення торгової чи підприємницької діяльності. Сукупність останніх утворює особливу самостійну галузь — торгове право.
Цей дуалізм проявляється в наявності двох відносно самостійних систем джерел права, насамперед в одночасному існуванні цивільних і торгових кодексів. У ряді країн діють і особливі торгові суди, що розглядають суперечки за участю комерсантів.
Деякі держави Західної Європи (Швейцарія, Італія, Нідерланди) відмовилися від системи двох автономних кодексів і прийняли єдині цивільні кодифікації. У тих державах, де торгове право продовжує зберігатися як самостійна галузь, дуже складною практичною проблемою є розмежування між цією галуззю і цивільним правом.
По-різному вирішується і питання про зміст торгового права. Зокрема у Франції правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням продуктів творчої діяльності (так звана інтелектуальна власність), визнається розділом торгового права, а у ФРН і Швейцарії воно розглядається як частина права цивільного.
В Італії і Швейцарії трудові відносини регламентуються нормами цивільних кодексів, тоді як у більшості інших західних країн прийнято спеціальні трудові кодекси.
Список использованной литературы:
1. Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. — М.: ИНФРА-М -НОРМА, 1997.
2. Беляев О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. — К.: 2001. - С. 158.
3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — Москва-Лондон, 1995.
4. Виханский О. С. Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс. — М.: МГУ, 1995.
5. Глухое Б. В. Основы менеджмента. — Спб.: Спец. лит., 1995.
6. Горемыкин В. А. и др. Планирование на предприятии: Учеб. для вузов. — М.: Филинъ, 1999.
7. Грузинов В. П., Грибов В. Д. Экономика предприятия: Учеб. пособие для вузов. — М.: НЭП, 1996.
8. Дойль Питер. Менеджмент: стратегия и тактика: — С.-Петербург: Питер, 1999.
9. Зайцева В. В. Общая характеристика источников гражданского и торгового права капиталистических государств. — ?., 1973. — С. 20-21.
10. Зивс С. Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах. — М., 1960, — С. 108.
Бесплатно скачать реферат "Цивільне право в західній правовій системі" в полном объеме
