Вірш "Весно, весно, без меж і без краю" - один із ранніх віршів О. Блока, коли поет, захоплюючись філософією Соловйова, намагався через образи-символи зрозуміти світ і передати його суть у творчості.

Образ весни - центральний символ вірша. Його зміст практично невичерпний. Це і пора року, коли все оживає. Але це й образ самого життя, яке не має меж, яке вічно відновлюється й змінюється. Поет усвідомлює те, що ці зміни не завжди дають лише радість, але наступний образ-символ щита переконує, що він до цього готовий.

О життя! Пізнаю і приймаю
Шлю привіт тобі дзвоном щита!

Життя не може бути однаковим, бо тоді б воно не було життям. Адже жити - значить рухатися, боротися, радіти й сумувати. У вірші життя представлене низкою узагальнених образів: "безсонні за спірками ночі", "світання в фіранках вікна", "сіл пустельні приймаю оселі, зруби міст, весь їх морок і бруд" тощо. Ці непарадні картини, на перший погляд, нічого спільного не мають з радістю оновлення, яку несе весна. Але це лише на перший погляд. Саме чекання весни, сподівання весни дозволяє прийняти й найгірше у житті. Адже все минає, і хороше, і погане. Поет закоханий у вічну весну життя й розуміє, що маленького людського життя не вистачить, аби зрозуміти його сенс. Тому життя постає

З нерозгаданим Божим іменням
На затиснутих зимних устах.

Воно буває ворожим, і людина не може кинути щита перед вічно мінливим життям, що сповнене загадки, як жінка:

Ти плечей не відкриєш ніколи...
Влада мрії над нами зроста!..

Тонке відчуття нерву життя, його величі вражає. О. Блок розкрив філософський зміст життя-весни через весело-відчайдушні образи, які відображають життєві контрасти:

Піднебесні простори веселі
І пекельний невільницький труд!

Образ весни вміщує і традиційні асоціації: весна - пора кохання, пора відновлення, цвітіння, весна - символ життя, що перемагає смерть і холод. Таким чином, образ-символ весни має багато значень, очевидних для більшості, а також відкриває простір для індивідуального сприйняття і наповнення особистим змістом. І головне, що містить вірш "Весно, весно, без меж і без краю" - це віра у те, що життя не має меж - "вічна весна", "без меж і без краю". Весна - це символ радості, повноти життя, тому поет говорить, що ладен терпіти будь-які незгоди, "аби тільки очі Дратувала, сп'яняла весна!" І ключовим для розуміння центрального образа є слово "приймаю". "Все приймаю!" - зазначає поет, і в цих словах велика вдячність Богові за те що дав вічну весну життя.