Вiдомий англiйський поет Джордж Гордон Байрон став уособленням романтизму не лише у творчостi, а й у життi, поведiнцi. Горда, самотня людина, песимiст, глибоко нещасний у життi й коханнi, вiн став для багатьох європейських романтикiв взiрцем для наслiдування.
Романтична поема "Паломництво Чайльд-Гарольда" - один з найкращих здобуткiв лiрико-романтичного напряму в лiтературi. В основi поеми лежить лiричний щоденник самого поета. Образ героя, якого Байрон спочатку хотiв назвати Бюрюном (середньовiчна форма прiзвища Байронiв), також знаходив майже незамаскованi автобiографiчнi риси.

Психологiчний портрет Гарольда вiдображає настрої самого Байрона. Але цей образ - щось значно бiльше, нiж психологiчний портрет самого поета. Чайльд Гарольд вiдчуває велике розчарування, безпросвiтний сум, утому й пересиченiсть. Конфлiкт його з навколишнiм свiтом непримиренний, але вiн не втручається у плин подiй, усвiдомлює себе жертвою долi. У своїй самотi вiн не шукає пiдтримки вiд когось, спiвчуття до себе.

У песимiзмi i розчаруваннi Гарольда знайшли вiдображення настрої буржуазно-демократичної iнтелiгенцiї Захiдної Європи пiсля провалу французької революцiї 1789-1794 рр. Це розчарування було зумовлене не тiльки полiтичною реакцiєю, а також наслiдком втрати вiри у можливiсть здiйснення царства розуму, про яке писали i провiщали просвiтителi.

На початку твору поет дає характеристику розчарованому героєвi. Чайльд Гарольд - юнак, пересичений всiма життєвими насолодами, несе в собi почуття туги й самоти, i бачить вихiд тiльки в забуттi i навiть смертi.

З розвитком поеми iдейний акцент змiщується iз зображення Гарольда на зображення народiв Пiвденно-Схiдної Європи, якi борються.

Справжнiм героєм поеми виступає народ Iспанiї, який страждає i бореться, а також поневолений народ Грецiї. Байрон малює драматичнi картини вторгнення в Iспанiю вiйськ Наполеона i героїчну боротьбу iспанського народу проти iноземних загарбникiв. Автор показує пiдлу роль iспанської аристократiї, яка або стоїть осторонь боротьби, або зраджує iнтереси свого народу.

Байрон закликає iспанський народ до озброєної боротьби за свої нацiональнi права. Автор вiтає партизанський рух в Албанiї. З розвитком поеми iдея свободи в нiй стає ведучою. З'являється надiя на свiтле майбутнє. У мову героя поет також вкладає власнi думки про боротьбу, якi надають у поемi нової iнтонацiї надiї i бадьоростi. Автор зображує красу природи тих країн, де побував герой. Та цi описи тiсно пов'язанi з основною темою. Велична краса природи протистоїть потворностi i убогостi сучасного суспiльного життя. Поет пише:

О, господи, какой здесь рай кругом!
Как небо одарило край счастливый!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Лишь человек рукою нечестивой
Рад портить все...

Байрон розмовляє iз своїм народом його нацiональною мовою, вiдмовляючись вiд умовностей i манiрностi "поетичної" мови класицистiв.
Першi пiснi "Паломництва Чайльд Гарольда" мали величезний успiх i стали широко вiдомi на батькiвщинi поета i за кордоном.