Яка оманлива часто буває зовнішність людини! Є дуже гарні люди, але лихі й недоброзичливі. Мені здається, що їм не допоможе їхня зовнішня краса — їх однаково ніхто не буде любити.

А ось зовнішність нашого класного керівника не впадає в око. У рисах обличчя — жодних особливих прикмет. Але на ньому — відбиток чуйного серця і неабиякого розуму. Це розумне й благородне обличчя.

Зачіска й одяг нашої вчительки досить скромні. Я навіть сказав би, що вона одягається просто, але зі смаком. Хода її завжди неквапна. Вважаю, що це ознака душевного спокою.

Але найголовніше, що мені до вподоби в моїй учительці, — це її голос. Він справляє гіпнотичний вплив: заспокоює, надає впевненості. Які б відтінки не звучали у цьому голосі, інтонації його завжди відверті і природні. Мені здається, це дуже важливо для вчителя. Адже мова справляє величезний вплив на людину. Особливо мова зрозуміла, чиста і змістовна.

Наша вчителька небагатослівна і тоді, коли висловлює свій осуд, і тоді, коли хвалить. Говорить завжди коротко. Але те, що вона каже, завжди запам'ятовується. Одного разу вона сказала: «Поставити розумне запитання — то велике діло». Я це запам'ятаю на все життя.

Неможливо собі навіть уявити, щоб вона хитрувала. Ми все читаємо на її обличчі, у її жестах, в очах. І не тому, що такі вже спостережливі, а тому, що вона — «пряма» людина.

Мені дуже хотілося б багато в чому бути схожим на нашого класного керівника.