Василь Симоненко звертався до нас із порадою-наказом:

Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.

Та щоб дійсно посісти гідне місце в історії своєї країни, стати поруч з іншими натхненними синами рідної землі, уквітчати її своєю працею та любов'ю, нам, сьогоднішнім школярам, треба вже зараз налаштовувати свої душі та сили на цю величну справу. На мою думку, не варто гаяти часу, чекаючи, поки настане доросле змужніння. І нехай багато хто вважає моїх ровесників ще дітьми, саме сьогодні ми повинні закласти той фундамент, на якому в майбутньому здійсниться наша мрія.

...Одного разу я був свідком суперечки моїх друзів щодо необхідності мати міцні й глибокі знання.

- І навіщо мені потрібна та освіта?! Сьогодні й без неї можна такий капітал сколотити! Були б тільки хист і сили! - гаряче доводив один.

- А якщо у когось виявиться більший хист? А якщо колись покинуть сили? - спокійно відповідав другий.

Пам'ятаю, як ще довго не погоджувався здобувач "швидкого капіталу"... Я не розумію, як можна, пристосовуючись до сьогоднішніх тимчасових (а я в цьому впевнений!) негараздів у економіці нашої країни, так необачливо нехтувати своїм майбутнім. А чи тільки своїм? У кожного з нас колись буде власна сім'я, добробут якої вимагатиме твоїх сил. Але це - на рівні власної родини.

Та є, я знаю, у кожної людини святе і величне призначення: залишити по собі чистий та гідний слід на дорозі життя. Ти просто не маєш права губити свої здібності, талант, інтелект, якими тебе наділила природа. Бо тоді, рано чи пізно, ти почнеш себе зневажати і тим самим даси привід іншим зневажати тебе. Чи такого щастя ти прагнеш, відмовляючись від освіти, її поглиблення заради тимчасового збагачення? Чи буде добре біля тебе іншим?

Де книжка змалечку відкрита,
В пошані грамота, перо.
Де грамота - там і освіта,
А де освіта - там добро! - писав колись Вяземський, і ці слова ще раз доводять: шлях до добра пролягає через освіту.

Я вважаю, що роки навчання у школі дають достатню змогу визначитися із своїми здібностями. Когось приваблюють точні науки, хтось знайшов себе у гуманітарній галузі, інші захоплюються природознавством або суспільними питаннями. Значить, це - твій шлях, йдучи яким ти можеш принести найбільше користі й собі, й своїм рідним, і суспільству в цілому. Треба тільки добре розуміти, що ніхто за тебе твоїм шляхом не пройде, твою справу не зробить, зірку твою не запалить.

Тому тільки освіта, яка має не закінчуватися навіть за порогом вищого навчального закладу, може стати найголовнішим твоїм помічником. Недарма мудрий Тарас Шевченко заповідав нам:.

Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.

Україна гідна того, щоб у вінку її слави були імена високоосвічених синів і дочок, якими так багата історія моєї землі!