Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця - це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу...

Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам змогу захоплено слухати чарівну музику, споглядати шедеври живопису, сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками...

У вікно заглядає жоржина
І шепоче, що літо згаса...
Вже ліхтариком світить шипшина
У любистковий мій палісад.
Теплий смуток серпневої днини
У осіннє тече забуття.
Натяглась між кущами калини
Павучкова дорога життя...

Ось така неповторна мить пізнього літа назавжди лишилася в рядках поетеси А. Солодовникової.

Сила впливу творів мистецтва на людину дивовижна. Ми інколи навіть не замислюємось над тим, чому, прочитавши цікаву книгу, на все життя запам'ятовуємо її зміст, хоч такої мети перед собою не ставили. А старанно вивчаючи навчальний матеріал, даємо собі установку на запам'ятовування, але не завжди все пам'ятаємо.

Справа в тому, що твори мистецтва впливають на наші емоції, примушують нас хвилюватися, радіти, сумувати, Любити й ненавидіти... А все, що торкається нашої душі, не забувається, бо пам'ять серця-то найміцніша пам'ять. Мистецтво очищає нашу душу, робить нас красивішими, добрішими, шляхетнішими, мудрішими... Людина потребує краси, як квітка сонця, і цю красу дають їй природа і мистецтво - ці два вічні джерела духовного очищення і збагачення.