Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся Українка — неперевершений поет боротьби, поет-патріот. Саме тому Лесю Українку називають дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка й понесла далі естафету правди, добра, людяності.

Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним і щасливим. У поезії «Красо Україно — Подолля» поетеса оспівує казковий край свого дитинства, висловлює глибоку любов до трудового народу, вміння побачити за красою природи людську недолю:
Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не здавало!
Онде балочка весела,
В ній хороші, красні села,
Там хати садками вкриті,
Срібним маревом помиті.

Мотиви патріотизму тісно переплітаються з життям Лесі Українки, її мрією бачити свій народ БІЛЬШИМ І щасливим. Як клятва боротьбі за майбутнє звучать слова поетеси:
Тяжкий твій спадок, батьку Прометею,
Та я, дочка твоя, прийму його.

Романтичний образ борця, створений поетесою, — це образи мужніх і сильних людей, якою була й сама Леся Українка. Для ліричного героя творів поетеси характерні такі риси: полум'яна любов до батьківщини і знедоленого люду, революційна мужність і відвага, глибока чутливість і оптимізм, безмежна віра в творчі сили народу, цілеспрямованість і боротьба за світлі ідеали. Вміння не коритися долі, боротися за своє щастя ми знаходимо в поезії «Без надії сподіваюсь» («Contra spem spero»):
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! — Геть думи сумні!

У циклі віршів «Мелодії» Леся Українка порушує багато проблем: любов до життя, віра в перемогу світла над темрявою, життя над смертю. У вірші «Грішниця» поетеса створила образ жінки — справжньої патріотки, яка не боїться загинути в молоді роки, вона лише бажає «не пропасти даремне».

Отже, у своїх поетичних творах Леся Українка створила ряд мужніх і сильних духом образів, якими возвеличує мужність, патріотизм. її вірші сповнені патріотизму, любові до рідного краю — це й засіб виховання позитивних якостей у нас, її нащадків.