Без верби і калини нема України ("Євшан-зілля")
І. Микола Вороний - творець поетичних шедеврів. (М. Вороний - неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. "Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, - слушно зауважує Г. Вервес, - Вороний створив... непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань".)
II. Святі почуття людини, оспівані у поемі "Євшан-зілля".
1. Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї Батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. І горе тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.)
2. Образ ханського сина. (Ні пісня колискова, ні розповідь про нещасного батька не розбудили в хлопцеві мрій про вільне життя. І лише ароматне зілля допомагає йому згадати рідний степ, милу сторону, своїх батьків. Він ніби прокидається від довгого сну, він розуміє:
Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!)
III. Актуальність поеми. (В образі ханського сина М. Вороний зобразив тих українців, які забули, "чиїх батьків ми діти", тих, які мовчать і не мають сили вибороти крашу долю своїм нащадкам, тих, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить риторичне питання:
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, -
Шлях у край свій повороту?!)
II. Святі почуття людини, оспівані у поемі "Євшан-зілля".
1. Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї Батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. І горе тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.)
2. Образ ханського сина. (Ні пісня колискова, ні розповідь про нещасного батька не розбудили в хлопцеві мрій про вільне життя. І лише ароматне зілля допомагає йому згадати рідний степ, милу сторону, своїх батьків. Він ніби прокидається від довгого сну, він розуміє:
Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!)
III. Актуальність поеми. (В образі ханського сина М. Вороний зобразив тих українців, які забули, "чиїх батьків ми діти", тих, які мовчать і не мають сили вибороти крашу долю своїм нащадкам, тих, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить риторичне питання:
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, -
Шлях у край свій повороту?!)
|
Відгуки користувачів: Без верби і калини нема України ("Євшан-зілля") - Вороний Микола
Додати коментар | ↑ на початок |