Історична тема в нашій літературі - це незабутні сторінки української історії. Письменники України у різні часи і епохи оспівували історичні події, їх героїв - мужніх українських ватажків.

У романі І. Багряного "Тигролови" реалістично описано події часів сталінщини, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і голодомор, і репресії. Письменникові поталанило - він вирвався із сталінського пекла, опинився в еміграції. І. Багряний вважав своїм обов'язком розповісти всьому світові правду про цей час.

Роман багато в чому є автобіографічним. У ньому розповідається про долю ліричного героя, який перемагає сталінську систему. Пригоди головного героя Григорія Многогрішного - від втечі з "ешелону смерті", що мчав до ГУЛАГу, до життя в українській родині Сірків - це правдиве зображення жахливих буднів ув'язнених у сталінських концтаборах, на засланні, тяжкого життя українців на Далекому Сході.

Письменник показує, як "енкаведисти" знущалися з патріотів, які любили свій край, свій народ, його волелюбний дух, які самі були людьми мужніми і волелюбними. Особливо вражає своєю злою силою майор НКВС Медвин - беріївський кат, який не одному українському патріотові "вправляв мозки". Цей майор-садист виламував ребра, вивертав суглоби, морив голодом, аби лише назвали його "справжнім чекістом".

Але там, у тайзі, Григорій зустрів також щирих і мужніх своїх земляків-українців - родину тигроловів Сірків. Колись ця родина втекла від злиднів і збудувала собі в тайзі нову, славну і вільну Україну. У суворому далекосхідному краю українці давали своїм поселенням назви тих міст або сіл, звідки самі були родом. Вони зберігали усі звичаї, традиції, побут. І Григорій відчув себе в цій родині, ніби в рідному краєві.

Але руки Медвина і тут дістають Григорія, аж доки він не вбив його та змушений був тікати в Маньчжурію, щоб не катували ще і Сіркову родину, яку він любив і поважав.

І Сірки, і Григорій Многогрішний - це нащадки славних українських гетьманів, які були мужніми і сильними, які щиро любили і захищали свою батьківщину і нищили ворогів. Мабуть, І. Багряний у такий спосіб хотів нам сказати, що нащадки цих родів обов'язково здолають владу тоталітарно-командної системи. Письменник твердо в це вірив, і, як показав час, він не помилився.