Раз на тиждень я обов'язково забігаю до нашої шкільної бібліотеки - поміняти книги, що вже прочитала, на нові та обмінятися новинами з бібліотекарем Галиною Сергіївною. Вона ще зовсім молода, але стільки всього знає, аж дивно. Дуже цікаво з нею спілкуватися, завжди дізнаюся про щось нове, захоплююче. Вона називає мене "моя помічниця". А я з радістю допомагаю їй розставити книги на полицях, підклеїти пошкоджені, розхристані книжки. Галина Сергіївна завжди цікавиться, як пройшов тиждень, як іде навчання, що дома нового, чи сподобалася мені книга, яку здаю. А ще, я вдячна їй за поради, бо як же важко вибрати з величезної кількості книжок ту, що потрібна мені саме зараз!

А привчила мене так часто ходити до бібліотеки моя сестра Аліна. їй уже майже шістнадцять, вона, на мій погляд, зовсім доросла, і книги вона читає інші. Часто ми з нею ділимося враженнями від прочитаних книжок, а буває й таке, що читаємо з нею по черзі одну і ту ж книгу. Про Вінні-Пуха та Крістофера Робіна вона вже не читає, Малюк із Карлсоном, "Том Сойер" Марка Твена, "Незнайко" Носова та Хоттабич - це для моєї сестрички вже пройдений етап. Зараз моя Аліна захоплюється пригодницькими романами Райдера Хаггарда - спочатку прочитала "Доньку Мон-тесуми", зараз читає "Копальні царя Соломона", а на черзі "Прекрасна Маргарет".

А мені ці книги чомусь поки що нецікаві. Плавання на кораблях, пірати, дуелі, романтичне кохання - це ж для дорослих. Мені подобаються такі книжки, як "Роня, дочка розбійника" - її написала Астрід Ліндгрен, а ще "Аліса в країні чудес" Л Керролла. А ще я обожнюю різні казки - російські, українські, англійські, африканські. З російських казок більше всього я люблю казку "Фініст - ясний сокіл", з українських - "Семиліточка".

Стільки разів їх перечитувала, а все одно цікаво. І хочеться бути такою -ж розумною, як та дівчинка, що змогла відповісти на всі каверзні запитання та виконати всі суперечливі завдання. А казки Андерсена! Вони дуже романтичні, особливо "Русалочка" та "Снігова Королева". Навіть казки із сумним кінцем, як "Дівчинка із сірниками", визивають бажання жити красиво й робити добро. А казка про Оле-Лукойє примушує замислитися про свою поведінку- чи заслужила я цікаві, різнокольорові сни про звірят?

У п'ятому класі за порадою Галини Сергіївни я прочитала "Пригоди барона Мюнхгаузена" Е. Распе і почала малювати в своєму домашньому альбомі ілюстрації до цієї казки - барон на коні, розрубленому навпіл, або на полюванні з низкою качок, або з білим ведмедем, з оленем, який замість рогів має вишневе дерево. Потім читала "Вінні-Пух та всі-всі-всі" О. Мілна, подружилася з Тигрою, Кенгою, Ру, хлопчиком Крістофером Робіном. І взагалі, знайшла багато нового, чого нема у відомому мультфільмі.

Коли я вчилася у шостому класі, ми разом з Аліною захоплювалися книгами про Гаррі Поттера - вони хоч і дуже товсті, але читаються легко й швидко, бо цікаві. Гаррі Поттер, звичайний чарівник, у кожній книзі бореться із злом, а допомагають йому вірні друзі - Рон Уїзлі, Герміона Грейнджер, Невілл Довгопупс. Поки що ми прочитали тільки п'ять книжок, остання була про Орден Фенікса, але хочеться сподіватися, що Джоан Роулінг, англійська письменниця, напише ще продовження цієї казки.

У цьому році я взялася одразу за дві серйозні книги - "Пригоди Гуллівера" Джонатана Свіфта та "Алісу в країні чудес" Л. Керролла. Дивно, як Джонатан Свіфт у казковій формі, інакомовно зображує життя свого суспільства. Галина Сергіївна розповіла мені, що книга ця була написана для дорослих, вона являла собою сатиру на політичне життя Англії того часу. А нам через стільки віків і почитати цікаво, і замислитися є над чим. Дійсно, все на світі відносне, одна й та ж людина може бути гігантом серед ліліпутів або навпаки.

Казка про Алісу, як я зрозуміла, теж не просто казка. Вона цікава своїми несподіваними поворотами сюжети та стрімкою зміною подій, але я відчуваю, що в ній є якась таємнича суть, недарма ж мама її перечитує вже втретє та кожного разу знаходить щось нове. Коли ми з Алінкою обговорюємо прочитані книги, мама сміється, що у нас дома книжковий клуб. Ну що ж, нехай, це зайвий раз доводить, що старання Галини Сергіївни не проходять марно, вона навчила нас любити й берегти книги, знаходити в них друзів, а ще розшукувати відповіді на всі випадки життя.