I. Початок творчості. (Серйозне заглиблення у літературну творчість припадає на період закінчення гімназії та вступу до університету 1898 року. На початку 1900-х років дві події вплинули на романтичний характер творчості - кохання й одруження з Любов'ю Дмитрівною Менделєєвою та захоплення філософією В. Соловйова. Тоді ж з'являється перша книга поезій Блока "Стихи о Прекрасной Даме" (1904-1905 роки).)

II. Ідеї В. Соловйова у ранній творчості О. Блока. (Найбільший вплив на Блока справила соловйовська ідея Світової Душі, або Вічної Жіночності, яка у свою чергу була запозичена у німецьких романтиків Ґете, Новаліса, Тіка та інших. Вони розглядали все земне через небесне, вічне. Блок сприйняв через Соловйова тезу про те, що в особистій любові проявляється любов світова, любов до світу пізнається через любов до жінки.

Відтак Кохання набирає характеру високого служіння, молитов до Володарки Всесвіту ("Прозрачные, неведомые тени...", "Сумерки, сумерки вешние" та інші.)

III. Народження символу. (Символ стає "законом іншого світу". Символізм намагався дошукатися прихованого смислу. Світ - символ безкінечного. Весна, зоря, тумани, вітер, присмерк, тіні і сни стали наскрізними образами книги Блока. Переносний смисл робить їх символами, які й мають бути ключами до таємниць світу.)

IV. Романтичне кохання як центр ранньої поезії О. Блока. (Вірші першого циклу поета - це своєрідний поетичний щоденник інтимних переживань. Ідеальний світ протиставлено подіям реальності, яку поет відтворює у гранично узагальнених символістських образах. У віршах урочисто-молитовна інтонація ("Вхожу я в темные храмы", "Мне снились веселые думы", "Рассвет" та ін.). Символічний образ Прекрасної Дами поєднується з традиційно релігійним - Богоматері, животворного начала.)

V. Лірична героїня раннього циклу. (У ранніх романтичних віршах вирізняються три плани ліричної героїні: у космічному плані - Душа Світу; у релігійному плані - Цариця Небесна, у плані повсякденному - кохана, у якій вбачаються риси Л. Менделєєвої.)