Роман М. Булгакова "Майстер і Маргарита" настільки незвичний за формою, що навіть про жанр було чимало суперечок. Але очевидно одне: письменнику вдалося органічно передати існування трьох світів - реальності, міфу й фантасмагорії. Принаймні так вважають критики. Але придивімось до того, що називають міфом. Це ж знайомий євангельський текст, хай і переосмислений по-своєму. Роман у романі про Єшуа та Понтія Пілата зовсім не сприймається як міф. Це священна історія людства, яка покликана нагадати про вічність моральних засад людського суспільства. Через образ Єшуа Га-Ноцрі Булгаков висловлює думку про те, що всяка влада є насильством над людиною і настане час, коли її не буде.

За допомогою цих глав автор нагадує людям, що бути добрим - це не заслуга, а норма. Якщо ж людина недобра, то вона нещасна, її слід пожаліти, бо вона наче хвора. Саме за допомогою зображення біблійного світу Булгаков нагадує, що моральні цінності змінюватися не можуть. І боягузтво й через "12 тисяч лун" так само найтяжчий гріх, як і зрада. Не претендуючи на створення нової релігії, Булгаков, як колись Данте, Гете та інші великі митці, намагається розв'язати філософські та моральні питання й використовує для цього елементи фантасмагорії.

Так простіше зрозуміти думку автора, який через парадокс намагається звільнити мислення читача від штампів мислення. Це насамперед видно у тій частині роману, що відображає побут Москви часів Булгакова й дії Воланда та його "банди". Тут фантасмагорія і реальність настільки переплетені, що важко позбавитися думки про реальність навіть того, що реальним не назвеш. Ось до трамвая лізе Бегемот. Кіт чи котоподібний громадянин? Все тут перетворюється або ввижається, як дивний громадянин у береті, насунутому на одне вухо, що наче виткався з марева на алеї.

Але для чого потрібна була така фантасмагорія? Серед сірих буднів, придавлений владою, що диктувала безвір'я, письменник через фантастику намагається переконати читача по-іншому поглянути на світ. А може влада земна не така вже беззаперечна? А якщо уявити, що є дещо таке, що їй непідвладне. То який же закон насправді керує світом? Булгаков іронічно зображує Берліоза та до нього подібних, що намагаються переконати всіх, що нічого, крім них та їхніх законів, немає. Так само іронічно він зображує численних бюрократів, брехунів, хабарників, п'яниць, які вже давно потоваришували з нечистою силою, бо жили не по правді. Саме вони зазнають кари від фантасмагоричних персонажів, які просто воздають їм - "кожному за вірою його".

Таким чином використання фантасмагорії та міфу виправдане ідейним змістом і задумом автора роману "Майстер і Маргарита".