Ще й досі часом де-не-де чуєш вислів: "Війна все спише". Щоправда значення цього вислову неоднозначне. І найчастіше прямо протилежне, бо насправді ніхто нічого не може списати з людської совісті. Але правда й те, що саме війна сіє ілюзію відсутності моральних правил.

Найкраще це можна побачити на прикладі літературних героїв, зокрема героїв драми Б. Брехта "Матінка Кураж та її діти". Кожен із її дітей мав принаймні одну чесноту, яка за мирних часів допомогла б влаштуватися в житті, заслужити повагу співгромадян. Один із героїв драми, священик, з гіркотою промовляє: "Тут винні ті, хто розв'язував війну, хто вивертає назовні найгидкіше, що є в людях". Так старший син Кураж, на ім'я Ейліф, був хоробрим, сильним. Але війна спрямувала його чесноту на вбивство, тому що війна - це і є вбивство. Через це й гине Ейліф, який втратив моральні орієнтири, тому що війна їх перевернула.

Брат його Швейцеркас мав іншу чесноту - він був чесною людиною, позбавленою жадібності й корисливості. Завдяки цій чесноті він стає охоронцем полкової каси і гине, захищаючи її. Виходить, що його чеснота стала причиною загибелі. Та чи означає це, що чесність, безкорисливість - зайві в людському суспільстві? Ні, це війна спотворює справжні моральні цінності. Так сталося і з німою доброю дівчиною Катрін. Дочка матінки Кураж, на відміну від неї, схильна жаліти людей, співчувати чужому болю. Саме тому вона залізла на дах з барабаном, хоч це загрожувало їй смертю. Вона попередила місто про загрозу, а сама наклала головою. Загинула не просто людина - цілий світ, у якому головною чеснотою була доброта. Мовчазна дівчина зробила те, що веліло їй серце, сповнене співчуття й любові до людей.

Отож і виходить, що загибель дітей матінки Кураж відображає трагічну долю людських чеснот в умовах війни. Таким чином автор алегоричної драми виголошує вирок війні, яка здатна перекручувати й нищити моральні цінності - основу буття людства.