Нещодавно мене вразив один випадок. Я розмовляв із своїм другом біля дверей його квартири, а в цей час до дверей напроти підійшов чоловік похилого віку, мовчки ї відчинив і так же мовчки, наче не помічаючи нас, зайшов до своєї квартири. "Це хто?" - здивовано спитав я друга. Той байдуже відмахнувся: "Мабуть, сусід". Я навіть не знав, що казати, бо такі стосунки сусідів здалися дивними. Навіть те, що мій друг живе у цьому будинку, як з'ясувалося, зовсім недавно, не могло виправдати цієї ситуації.

Адже споконвічно на нашій землі складалися й закріплювалися певні моральні норми стосунків с сусідами. Дуже часто їх навіть називають другими родичами, що інколи бувають ближчими за рідних. І щаслива та родина, яка живе в мирі з усіма сусідами! Хто, як не вони, першими прийдуть на допомогу у час нежданого лиха? Хто, як не вони, розділять з вами щастя, застережуть від небезпеки? І горе, і радість - усе поділяється "по-сусідськи".

Та щоб такого досягти, треба не жаліти для людей доброти своєї душі. Це - головна запорука щасливого сусідства. От що, скажіть, завадило моєму другові привітатися з тим літнім чоловіком? "Я його не знаю!" - так відповів він на моє питання. Ну так що? А може, саме з цього вітання і почнуться дружні стосунки? Це вже потім буде: і допомога, коли ти пропонуєш свої сили, і турбота про хвору сусідку - бабусю, і запропонована цікава книжка... Бо ти зрозумієш, що сусіди - це набагато більше, ніж люди, що живуть поруч. Це - частина твого життя.

І ти не дозволиш ні собі, ні друзям смітити у під'їзді, розмальовувати його стіни. Не гримнеш дверима під'їзду перед обличчям сусіда, не будеш примушувати всіх годинами слухати твої улюблені мелодії, що лунають на повну силу.

Бо назустріч тобі щодня усміхаються дорогі, хоч і нерідні, очі. І ти, теж усміхнувшись їм, промовиш:

- Добрий Вам день!