Люблю спотерігати або читати у газетах про нові досягнення нашої держави, про її економіку, екологію, мову. Це все радує серце і душу. Адже кожен українець, якщо навіть він і не вважає себе ним, але народився в Україні все ж таки радіє новим успіхам, душу його, хоч трошки, але тривожать її падіння і невдачі.

Крок за кроком, то піднімаючись, то опускаючись на сходинки, які ведуть у майбутнє, Україна рухається вперед, не відстаючи від інших. Звичайно, бувають і падіння, і різкі підйоми, але все це ніщо порівняно з минулим і з тим, що чекає нашу країну в майбутньому. Можливо, буде краще. На це покладають надію усі громадяни України, але можливо…

Якою ж буде Україна в майбутньому, наприклад у 2050 році?

Залишилось якихось 49 років. Для держави це ніщо. Звичайно це історія половини століття, аледля країни, яка існувала тисячі років, правда, у постійній залежності, це навіть не один день людського життя. Але ж щось таки зміниться в економіці, історії, мові держави. А що ж? Невідомо, адже нікому не дано заглядати в майбутнє. Все вирішить час. Хоч припустити, якою буде Україна можливо. Отож давайте здійснемо подорож у країну майбутнього, в якій житимемо і працюватимемо ми і наші нащадки.

Україна. Київ. 2050 рік. Чудові дерева і дивні квіти яскравих кольорів на клумбах. Машини, які можуть замінювати літаки, на дорогах, люди у вбранні моди 2050 року. В магазинах все роблять комп ютери. На фабриках і заводах замість людей працює техніка. Все модернізовано до вищого атунку, що робить життя людей прекрасним сном . Колишнє місто героїв тепер стало центром нових досягнень країни. Все в ньому цвіте і розвивається. А повітря, яке воно тут чисте. Що ж це? Хіба відходи фабрик і заводів не виносяться в атмосферу і не забруднюють її? Дивно ?! А нічого дивного. Тепер техніка робить все: забруднене повітря збирається у спеціальні герметичні блоки, де очищується і виходить в атмосферу, а відходи знищуються і не приносять шкоди. Тепер люди дихають чистим киснем завдяки техніці і обладнанню.

А Дніпро, одна з найбільших річок Європи, що ж з ним? Мабуть, забруднений, бо відходи фабрик потрапляють у воду. Та ні! Він чистенький, прозора очищена водиця несеться у далекі моря, які також чисті до нестями. Яка краса, як приємно жити в такій чистоті. Це природа така чиста, а люди? Чи пам ятають Шевченка, Франка, Українку, яким став їх духовний світ? Ні, не забули вони вони предків. Пам'ятають письменників, діячів культури і патріотів України, а духовний світ їх трішечки змінився. Люди дбають про природу, не забруднюють воду, повітря; вони ведуть себе як найрозумніші істоти на Землі; які можуть забезпечити себе і свою державу чистотою, достатком, здоров ям, бути патріотами рідної країни.

Це в столиці все так прекрасно, а що ж там, за межами центру, що ж за Києвом? Мабуть, Київ є чистим лицем забрудненої, збіднілої країни, яка загубила свій духовний світ. Мабуть, там усі живуть у бідності, немаючи нічого, дихаючи брудним повітрям, знищуючи природу. А ліси, поля, ріки, лани забуті людьми. Ні, люди не забули ні про кого. Всюди чистота і порядок. Поля, що вранці покриті росою, прогріваються сонцем, пахнуть усіма барвами квітів, кольори яких зливаючись, утворюють веселку, живу веселку трав. Ліси, де все спокійно, і лише спів птахів порушує цей спокій, в яких тварини створили світ і живуть своїм життям не ворогуючи з людьми. А це що? Це – маленьке оленя. Воно заблукало?

А, тваринка голодна! І не боїться підійти і їсти з рук. Яка краса, як чудно і цікаво. Істоти, дикі неприручені істоти, які споконвіків боялись людей, тепер їдять з їх рук, підходять до них. А птахи, птахи кружляють над деревами, не боячись прилітати до людей. Метелики, барви яких подібні до квітів, також можуть запростоприлетіти і сісти на руку. Все живе у дружбі з людьми. У спілкуванні людини з природою тепер нема перешкод. Навіть дерева, які зараз заборонено зрубувати, цвітуть живими кольорами, мають здорову кору і листя.

А над Україною чисте, блакитне небо і яскраве сонце. Рідко коли його заступають хмари і крапає прозорий чистий дощик, який змочує родючу землю, лани, поля, степи. Зрошує овес, який буде їжею для тварин, пшеницю, яка запашним хлібом, явиться на стіл людям України. Все чисте, не забруднене, все яскраве і барвисте, тепле і лагідне. Це – Україна, в якій тепер хочеться жити і бути її патріотом. Економіка якої тепер на високому рівні.

Кожна сім я може забезпечити себе і жити в достатку, не відмовляючи собі навіть у дрібницях. Міста якої розвинені і зв язки якої приводять до нових досягнень у сфері екології та економіки. Історія якої тепер, безперечно, є історією держави, що здобула свою незалежість силою багатьох поколінь, і таки через 59 років має право на місце під сонцем. Держави, яка навіть будучи в залежності, мала своїх патріотів, що не покидали її у найважчі хвилини і години життя. Країни, яка і зараз має своїх вірних людей, свій народ, мову, історію.

Час пливе, світ розвивається з кожною хвилиною, кожним днем. Держави модернізуються, техніка і обладнання змінюються, міняються й люди, але історія, якою б вона не була, не зникає і не забувається. Навіть маленькі зміни в державі є рочатком нових, більш серйозних змін, через які історія її зміниться ще більше.

Подорож до країни майбутнього закінчилась. Якою ж буде вона насправді – невідомо. Це вирішимо ми, молоде покоління, якому жити і будувати державу, в якій хотілося б жити. Але для того щоб вона була такою ж чистою і жила в достатку, потрібно вже починати її берегти і вчитися піклуватись про неї, не забувати її синів і дочок, що здобули незалежність словом мистецтва і силою людських рук.
Бережімо нашу країну, щоб вона у 2050 – ому році була однією з найрозвиненіших країн світу!