Я вважаю, що нам, сучасним старшокласникам, випала виняткова доля: початок нашого дорослого життя спiвпадає з початком третього тисячолiття. На перший погляд, це незвичайно i цiкаво, адже не кожному поколiнню так щастить. Та це лише на перший погляд, бо знаю, що в серцi кожного з нас зачаїлась тривога, насторожене очiкування: що чекає мене попереду, у дорослому життi?

Думаю, не помилюсь, коли скажу, що кожний старшокласник вже бiльш-менш визначив своє майбутнє (чи то сам, чи то за допомогою дорослих). Та якi б плани ми не укладали щодо особистого життя, всi вони, з'єднанi воєдино, скероване на головне - служiння своїй країнi, сприяння її змiцненню, розквiту, її звеличення у свiтових масштабах. Я твердо в цьому переконаний i вважаю саме це головним покликан ням i призначенням моїх однолiткiв.

Та сьогоднi в молодiжному середовищi складається дуже дивна ситуацiя. Є нiби два свiти: один (напевне, його можна назвати елiтним) чогось прагне, чогось навчається; iнший - свiт занепаду. Вони не мають спiльних точок дотику i навiть не намагаються їх шукати. Вони зберiгають дистанцiю, лишаючись кожен сам по собi.

А було б природно, коли б перший, маючи бiльший потенцiал, "вiв" за собою другий, тих, хто часто-густо залишається десь на задвiрках подiй, якi вiдбуваються у суспiльствi, допомагав долати їм депресивнi настрої та спонукав до вiри в себе i свiй завтрашнiй день. На жаль, цього немає, i залишаються на протилежних полюсах активна i освiчена частина молодi України, а поруч з ними, але на iншому "полюсi" - складнi пiдлiтки, наркомани, п'яницi.

Зрозумiло, така ситуацiя аж нiяк не сприяє розквiту України, що десятирiччя тому обрала шлях незалежностi. Але якщо тодi сьогоднiшнi випускники вперше сiдали за парти i мало замислювалися над суспiльними подiями у своїй Українi, то тепер ми не маємо права бути байдужими до її майбутнього. А значить - i до своєї суспiльної позицiї.

...Нещодавно я прочитав, що за останнi три роки кiлькiсть молодiжних органiзацiй зросла в чотири рази i що Україна має нинi найсильнiший з усiх країн СНД молодiжний рух. Так, за нами - майбутнє!

Україна нам довiряє свою долю, покладається на нашi знання, сили i любов. Знання, якi, я думаю, згодом переллються у досвiд, ми набуваємо щодня. Сили у нас є. А любов до рiдної країни - це споконвiчна риса нашого нацiонального характеру. З нею у нас дитина народжуєть ся, виховується, служить своєму народовi i вмирає - все життя супроводжує українця любов до своєї Батькiвщини. Тiльки вона, ця любов, допомогла українськiй нацiї вистояти на нелегкому шляху до незалежностi. I, гадаю, саме ця щира синовня любов до України допоможе нам, молодим, обрати єдино правильну життєву позицiю i вивести свою державу на гiдне мiсце серед кращих держав свiту.