Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, біографія — повна таємниць і загадок. Його повне ім'я навряд чи уміститься в один рядок. Але ще більше граней у його таланта. Давній Схід знав Омара Хайяма в першу чергу як видатного вченого: математика, фізика, астронома, філософа. У сучасному світі Омар Хайям відомий більш як поет, творець оригінальних філософсько-ліричних чотиривіршів, об'єднаних перекладачами у збірку «Рубайят».

Рубаї — одна із найскладніших жанрових форм таджицько-перської поезії. Обсяг рубаї — чотири рядки, три з яких (а іноді і всі чотири) римуються між собою.

Хайям — неперевершений майстер цього жанру. Його рубаї уражають влучністю спостережень і глибиною осягнення світу і душі людини, яскравістю образів, свіжістю метафор, добірністю ритмічної і музичної форми.

Багато книг, написаних про людину та її душу, могли б, напевно, уміститися в чотирьох рядках Хайяма:

Мы — источник веселья — и скорби рудник.
Мы — вместилище скверны — и чистый родник.
Человек, словно в зеркале мир, — многолик.
Он ничтожен — и он же безмерно велик!

Читаючи рубаї Хайяма, ми чуемо не тільки мудреця, але й бунтаря, борця за справедливість:

Если мельницу, баню, роскошный дворец
Получает в подарок дурак и подлец,
А достойный идет в кабалу из-за хлеба —
Мне плевать на твою справедливость, Творец!

Поет начебто розмовляє з читачем. Він ділиться з ним своїми відкриттями і дає мудрі поради. Здається, що в усіх випадках життя Хайям знайде розраду:

Не оплакивай, смертный, вчерашних потерь,
Дел сегодняшних завтрашней меркой не мерь.
Ни былой, ни грядущей минуте не верь,
Верь минуте текущей — будь счастлив теперь!

Серед усіх земних радостей Омар Хайям виділяє любов як першооснову буття:

Изначальней всего остального — любовь.
В песне юности первое слово — любовь.
О несведущий в мире любви горемыка,
Знай, что всей нашей жизни основа — любовь!

Важко уявити, що рубаї Омара Хайяма прийшли до нас із середніх століть. їх автор не схожий на східних мудреців, що осягли всі премудрості Корана.

«Я — школяр у цьому кращому з кращих світів», — писав про себе Хайям. Він справді більше схожий на вічного школяра або студента: дотепного, іронічного, закоханого в життя й у людину. Його віршам понад вісім століть. Але жоден чоти-ривірш не втратив інтересу для сучасників, не застаріло жодне його слово. Тому що кожне з них — про людину, про вічні проблеми буття, про земні радості і суми, що кожний з нас відкриває для себе заново. Але тільки поету, великому майстру слова дане уміння донести свої відкриття людям.