Курсова: Правочини та їх види

Актуальність дослідження. Вчинення правочину в установленій законом формі є однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для забезпечення його чинності (п.4 ст.203 ЦК України 2003р. ). Тому форма є однією з ключових категорій вчення про цивільний правочин. У ЦК України їй присвячено 45 статей, а у кожному підручнику з цивільного права міститься відповідна глава чи розділ, де норми таких статей аналізуються. Проте цим не вичерпується накопичене людством знання про вказану правову категорію.
Багато відомих учених-цивілістів, такі як І.Новицький, Г.Амерханов, Н.Рабинович, Ф.Хейфец, В.Толстой, М.Брагинський, В.Вітрянський та інші займалися науковою розробкою загальних та/або спеціальних проблем, пов'язаних з правочинами.
Незважаючи на велику кількість праць, присвячених правочину, на сьогодні ні чинне цивільне законодавство, ні наука цивільного права не дають однозначного визначення деяких аспектів правочину (наприклад його форми та відповідної типології). Ця проблема, у свою чергу, призводить до неоднозначного, непослідовного тлумачення й застосування чинного законодавства, неможливості дослідження правочину.
Перші норми про правочин можна знайти вже у римському цивільному праві. Так, римські юристи за формою розрізняли правочини вербальні та літеральні.
Внаслідок рецепції римського права зазначені вище види правочину було сприйнято у країнах континентальної Європи, Англії, а пізніше і у США. У середині XIX ст. розроблені римлянами положення про правочин були привезені Д.Мейєром у Росію. Проте Д.Мейер розробив власний підхід до розуміння правочину та його форми і на відміну від римських правників розглядав правочин та його форму не як спосіб фіксації, а як форму вираження волі учасника цивільних відносин .
Пізніше таку позицію було підтримано іншим відомим дореволюційним цивілістом, професором Г. Шершеневичем

Безкоштовно скачати реферат "Правочини та їх види" в повному обсязі