Реферат: Виникнення Афінської держави

Після вигнання Гіппія спартанці хотіли поставити на чолі Афін
спартанофільску аристократію, очолювану Ісагором, але народ нічого і
слухати про це не хотів і в сформованій ситуації підтримав великих крамарів
і ремісників, очолюваних Клісфеном із роду Алкмеонідів, що підтримали
аристократію в боротьбі з Гіппієм і знову повернулися в Афіни після
вигнання. Після довгих терть влада знову опинилася в аристократії (на
афінських монетах знову чеканяться родові герби). Аттичне селянство не
могло з цим миритися. Селяни практично з усіх сіл збіглися в місто й взяли
в облогу Ісагора і його прихильників. Ісагор був розгромлений, і при владі
опинився представник торгово-ремісничої групи Клісфен. Будучи представником
групи, зацікавленої, насамперед у свободі товарно-грошового обігу, Клісфен
не видав ніяких законів для поліпшення положення бідноти. Всі його закони
стосувалися соціальних взаємовідносин і державного устрою, але в цьому
відношенні їм зроблено дуже багато: він завершив роботу Солона і Пісістрата
і як би підбив підсумок революції VI століття і створив той устрій, що із
деякими змінами протримався доти, поки афіняни стали незалежними.
Прийшовши до влади, Клісфен, насамперед, знищив останні залишки
родового розділу. При Солоні цивільне населення ділилося на родові філи,
фратрії і роди, очолювані аристократією. При Пісістраті вплив аристократії
зменшився, але переворот 510 року показав, що сили в неї ще є. Тому
Клісфен, насамперед, покінчив із родовими об'єднаннями. Однак, він не
схильний був до змін в області релігії, і цілком зберіг релігійне значення
філ і фратрій, але позбавив їх усякого значення в державній системі.
Замість чотирьох старих філ він розділив Аттику на десять нових немов би
перемішавши все населення, і принцип розподілу став територіальним.
Оскільки старі роди були особливо сильні в місцях знаходження садиб їхніх
представників, Клісфен включив у кожну філу по одній третині (“триттії”) із
різних місць Аттики: з Афін, із внутрішньої рівнини Месогеї і з прибережної
смуги. У кожній філі було приблизно однакове число мешканців. Філи
розподілялися на деми (окремі селища), що стали тепер адміністративною
одиницею. Іноді в дем входило декілька селищ, так, наприклад, в Афінах
кожний квартал міста був дем. Кожний дем мав своє самоврядування, вів
список проживаючих у ньому громадян. Головою дема був демарх - головний
скарбник, що мав поліцейські функції і стягував податки. У кожному демі
пропорційно числу мешканців за особливим розкладом вибиралися по жеребу
кандидати в Раду п'ятисот (вищий законопідготовчий орган держави).
Таким чином, із родовими привілеями було покінчено назавжди. Громадяни
офіційно іменувалися вже не по по-батькові, а по дему. Клісфен цілком
зберіг майнові привілеї, на вищі посади могли обиратися лише громадяни
трьох перших розрядів, що досягли тридцятьох років, незалежно від
походження.
Пісістратиди всі ще не втрачали надії повернути собі владу, тим
більше, що їх підтримувала Спарта, та й в Афінах було чимало їхніх
прихильників. Щоб попередити можливість повернення до тиранії, Клісфен ввів
остракізм (черепкування). У Народних зборах ставилося питання: чи потрібно
подавати черепки. Якщо так, то збиралися особливі народні зібрання для
черепкування під головуванням рад дев'яти архонтів і пританів (не менше 6
000 громадянин). Кожний писав на черепку ім'я того суспільного діяча, якого
він вважав небезпечним для спокою держави. Той, хто отримав більшість
голосів підлягав вигнанню на десять років, після закінчення яких міг
повернутися додому. Причому вигнання не тягло ніякої ганьби, майно вигнанця
залишалося його власністю, він продовжував користуватися всіма
громадянськими правами. Цей захід був досить ефективним, завдяки йому
багато противників і Клісфена, і наступних правителів були віддалені від держави і не заважали проведенню перетворень.

Список використаної літератури:

1. Історія держави і права закордонних країн. Частина 1. Підручник для вузів. 2-і изд. Під ред. проф. Крашенинниковой Н.А. і проф. Жидкова О.А. – М, 1999. – 624 с.
2. Загальна історія держави і права: Підручник у 2 т. Видання друге. Під ред. Омельченко О.А.. Т.1 – М, 1999. – 528 с.
3. Загальна історія держави і права: Підручник / Під ред. проф. К.И. Батиря. – М, 1999. – 456 с.
4. Історія Древньої Греції: Учеб./ Під ред. В.И. Кузищина. – 2-оі изд. – М, 1996.- 399с.
5. Історики античності. У 2 т./Сост. М.Томашевская. Т.1. Древня Греція. М, 1989
6. Історія древнього світу. Під ред. И.М. Дьяконова, В.Д. Нероновой, И.С. Свеницкой. 3-і изд. М, 1989. Т.1-3.
7. Лур'є С.Я. Історія Греції. Під ред. Е.Д. Фролова, Спб, 1993.
8. Лур?е С.Я. История Греции: курс лекций, С-Пб., 1993.
9. Андре Боннар Греческая цивилизация, М., 1993. Безкоштовно скачати реферат "Виникнення Афінської держави" в повному обсязі