Реферат: Римське право і політика

Залежно від кількості правлячих він виділяв три прості форми правління: царську владу, владу оптиматів і народну владу. Під помітним впливом Аристотеля і особливо Полібія Ціцерон зробив висновок, що достоїнство цих трьох форм у їхньому взаємоєв”язку та єдиності. Зразком змішаного змішаного державного ладу він вважав Римську республіку III початку II ст. до н. е.
Спотворені форми панування не є формами держави, оскільки в цих випадках зовсім відсутня сама держава в розумінні спільної справи і досягнення народу, відсутні спільні інтереси і загальнообов”язкове для всіх право. Так, правління оптиматів може перетворитися правління кліки багатих. Хоч така влада і продовжує помилково називатися правлінням оптиматів , але насправді, зазначає Ціцерон,”немає більш спотвореної форми правління, ніж та, при якій найбагатші люди вважаються найкращими”. Запобігти виродженню державності, на думку Ціцерона, можна лише в умовах найкращого змішаного виду державного ладу. “Бажано, - писав він, - щоб у державі було щось визначне і величне, щоб одна частина влади була виділена і виручена авторитетові провідних людей, а деякі справи були дані на розсуд і волю народу”. Найважливішим достоїнством такого ладу Ціцерон вважав міцність держави і правову рівність громадян.
У дусі утвердження саме форми змішаного правління Ціцеро слідом за Полібієм інтерпретував еволюцію риської державності від первісно царської влади до сенаторської республіки.
Ряд важливих положень про правову регламентацію державної діяльності висловлював Ціцерон у висунених ним проектах законів про магістрати. Ціцерон зазначав, що імперій повинен бути законним. Слід, зауважував він, встановити”не лише для магістратів міру їх влади, але й для громадян міру їх послуху”.
Концепція Ціцерона про змішане правління і взагалі його судження про державу як справу народуявно розходилися з тогочасними соціально-політичними реаліями і дійсними тенденціями розвитку римської державності. Як теоретик і практичний політик, що був у гущі тодішньої боротьби за владу, Ціцерон не міг не бачити тенденції перегрупування сил і влади, відплив реальних повноважень від попередніх республіканських інститутів і їх концентрації в руках окремих осіб, насамперед тих, хто спирався на армію. Про це красномовно свідчили приклади возвеличення Сулли, цезаря. Концепція змішаної держави була частково здійснена в Римській республіці в той час, коли Ціцерону вдалося об”єднати блок сенатського і вершниківського станів проти змови Каталіни – претендента на монархічну владу.
Людський ідеал Ціцерона – “перша людина у республіці, утихомирювач, опікун – в епоху криз поєднуваву собі грецьку філософську теорію, А також римську політичну ораторську практику. Зразком такого діяча він вважав себе. Відповідність чи не відповідність людських законів у природі виступає, за Ціцероном критерієм справедливості чи не справедливості. Природне право виникло раніше, ніж бдь-який писаний закон. Вірніше, будь-яка держава взагалі була заснована.
Сама держава з її встановленими законами є за своєю суттю втіленням того, що за природою є справедливість і право.
В історії політичної і правової думки найбільшу увагу численних авторів привертали, зокрема, положення Ціцерона про правовий характер держави, про державу як справу народу і правове суспільство, про справедливість і правдивий закон, про природне право, про громадянина як суб’єкта держави і права.
Луцій Сенака – один із основних представників стоїцизму Стародавньому Римі перебівав під великим впливом давньогрецьких стоїків. Не відкидаючи рабства як соціально-політичного інституту, Сенека разом з тим відстоював людську гідність раба і закликав гуманно з ним як з духовно рівним суб”єктом. За Сенекою, неминучий і божественний за своїм характером “Закон долі2 грав роль того права природи. Якому підкорені всі людські відносини, в тому числі держава і закон. Вселенна, за Сенекою, природна держава зі своїм природним правом – справа необхідна і розумна. Членами такої держави за законами природи є всі люди, визнають вони це чи ні. Щодо окремих державних утворень, то вони випадкові і значні для вього людського роду.
Найбільш цінним і безумовним згідно з Сенекою, є велика держава. Розуміння “закону долі” власне полягає в тому, щоб протидіяти випадку, визнати необхідність світових законів і керуватися ними.
Він схильний до проповідей катпалізму, космополітизму та індивідуалістичної етики, морального самовдосконалення.
Він схильний до проповідей каталізму, космополітизму індивідуалістичної етики, морального самовдосконалення.
Подібні ідеї розвивав стоїк – раб за походженням Епіктет. Ві закликав до особистого морального удосконалення і віповіного виконання тієї ролі, яка послана кожному долею. Його теорія доповнюється різкою критикою багатства і засуджує рабство. Акцент при цьому робиться на аморальності рабства.
Стоїк, імператор Марк Аврелій Антоній учив, що дух цілого вимагає спілкування, але не хаотичного, а такого, що відповідає злагодженому порядку світу. Звідси випливає повсюдне в світі “підкорення і су підкорення”, а серед людей – “однодумство”, досягненню чого, за Марком Аврелієм, і служить стоїцизму.
Історична зумовленість політичної думки Стародавнього Риму означає в той же час її історичну обмеженість. Разом з тим теоретичні досягнення цієї думки використовувалися в наступних концепціях, модифікуючись і набуваючи нових значень в умовах, які змінювалися.
Сучасний цивілізований світ перейняв від Стародавньої Греції феномен публічної влади, а від Стародавнього Риму – принцип розподілу влади. Особливо треба відзначити роль Ціцерона котрий стояв біля витоків тієї юридизації поняття “держава”, яка в майбутньому здобула багато прихильників.
Пильний інтерес до ідей Цицерона виявляли мислителі епохи Відродження, а потім французькі просвітники, які вбачали у Ціероні свого великого предтечу.

Список використаної літератури:

Жан Боден – основоположник концепції державного суверенітету : Науч.-аналит. обз./ ( Г. Б. Агабеков ). М., 1990
Чечуров И.С. Политическая идеология средневиковья: Византия и Русь. М., 1990.
Замалеев А.Ф, Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. 2-е изд., перераб. и доп. Киев, 1987
Игнатенко А.А. В поисках счастья: Общественно-политические воззрения арабо-исламских философов средневиковья. М., 1989р.
Семкыва О.І. “Політологія” 1993р. Безкоштовно скачати реферат "Римське право і політика" в повному обсязі