Реферат: Зовнішня і внутрішня політика Шарля де Голя

Четвертій республіці дісталася дуже складна “економічна спадщина”. Першому урядові на чолі з соціалістом Полем Рама-дьє були потрібні великі капіталовкладення для пожвавлення економіки. За умов їхнього дефіциту уряд Четвертої республіки провадив політику “програмування економічного розвитку”, що передбачало надання кредитів, податкових пільг, державних за-мовлень тощо. Щодо приватного капіталу програмування мало рекомендуючий характер. Як наслідок прискорилися темпи еко-номічного розвитку країни. 1948 р. промисловість перевершила довоєнний рівень, а в 1958 р. випуск промислової продукції зріс у 2,5 рази порівняно з довоєнним рівнем. У сільському господарстві цей рівень було досягнуто в 1950 р. Вже 1947 р. уряд схвалив перший план модернізації і реконструкції економіки, а з 1954 р. – другий. Виникли нові галузі промисловості – атомна, електронна, хімічна, нафтодобувна й нафтопереробна.
У квітні 1947 р. з ініціативи де Голля виникла нова партія “Об’єднання французького народу” ( РПФ ). Генерал кинув ви-клик Четвертій республіці, вирішив стати на шлях відкритої бо-ротьби за втілення в життя своїх ідей. РПФ не мало програми – її заміняли “ударні ідеї”. Головна полягала у вимозі скасування конституції 1946 р. і встановленні сильної, незалежної від партій виконавчої влади країни.
У 1951-1956 рр. у Франції при владі були правоцентристські уряди ( МРП, радикали, “незалежні”). Всього за час існування Четвертої республіки змінилося 25 кабінетів міністрів.
У травні 1958 р., коли криза в Алжирі досягла апогею, гене-рал передав до друку декларацію, в якій говорилося, що він гото-вий взяти на себе владу в разі надання йому особливих повнова-жень.
1 червня 1958 р. більшість Національних зборів затвердила де Голля главою уряду. 2 червня де Голль одержав надзвичайні повноваження і розпустив Національні збори. Четверта Республіка назавжди пішла в історію.
Нова конституція Франції, прийнята 28 вересня 1958 р., зна-чно звузила повноваження парламенту і значно розширила права президента. Глава держави практично одержав можливість одно-осібно визначати внутрішню і зовнішню політику країни. 21 гру-дня 1958 р. президентом Французької республіки було обрано Шарля де Голля, прем’єр - міністром став М.Дебре ( 1959-1962 рр.).
Режим П’ятої республіки вирізнявся посиленням втручання держави в сферу економіки і соціальних відносин. У 60-ті роки практично зник зовнішньоторговельний дефіцит.
У зовнішній політиці де Голль мав на меті три основних за-вдання: відродити велич Франції, зміцнити її незалежність і са-мостійність, послабити вплив США в Європі. Негативно ставля-чись до комуністичного режиму, він пішов на зближення із СРСР, що створив противагу США. 1966 р. президент заявив про вихід Франції з військової організації НАТО при збереженні участі в політичних структурах Південно – Атлантичного блоку. Де Голль приділяв першорядну увагу модернізації збройних сил, їхньому оснащенню сучасною зброєю. Франція створила атомну бомбу, атомні підводні човни, балістичні ракети. Президент заперечував проти перетворення ЄЕС на національну організацію й наполягав на створенні “Європи батьківщин”, виступав проти приєднання до ЄЕС Великої Британії, вважаючи її провідником впливу США в Європі. Здійснюючи курс на зближення з ФРН, він залишався принциповим і послідовним противником неофашистських і реванфашистських тенденцій.
За роки правління де Голля виробництво значно зросло, тоді як реальна заробітна плата зростала повільніше. У зв’язку з перебудовою промисловості збільшилась кількість безробітних. Постійно зростали податки. До 1968 р. усі категорії населення були незадоволені соціально-економічною політикою уряду. У травні – червні 1968 р. політична криза в країні вилилася в гостру сутичку робітничого класу, демократичних сил з силами урядових військ. Початок подіям поклали студентські виступи.
Прем’єр – міністр Ж.Помпіду вирішив піти на поступки. Він розпочав переговори з профспілками і підприємцями. Але стано-вище залишалося напруженим. 30 травня де Голль виступив із промовою по радіо і телебаченню, в якій стверджував, що над Францією нависла погроза комуністичної диктатури, і оголосив про розпуск Національних зборів. Того ж дня у Парижі відбулася маніфестація на знак солідарності з де Голлем.
На виборах, які відбулися в червні 1969 р., президентом було обрано Ж.Помпіду. На президентських виборах 1974 р.(після смерті Ж.Помпіду) президентом було обрано послідовника де Голля Жискар д’Естена.
У міжнародних відносинах Франція проголосила курс на прискорення політичного об’єднання Європи, поліпшувалися ві-дносини із США, тривало співробітництво з СРСР.

Безкоштовно скачати реферат "Зовнішня і внутрішня політика Шарля де Голя" в повному обсязі