Реферат: Особливості економічного розвитку Древнього Риму

У класичній стадії рабовласницької формації древньо римського суспільства (оскільки тільки там античне рабство досягло найбільшого розкриття), можна помітити, що найбільші рабські повстання перше і друге сіцілійські повстання, рушення Спартака спалахнули саме в період функціонування самих зрілих форм рабства, в епоху кризи цих форм і їх відмирання. І навряд чи те було випадковістю.
Саме в період функціонування найбільш зрілих форм даної формації, класичній стадії рабства формується основна класова суперечність, але і воно знаходиться не в статичному стані, а виступає як необхідний вияв всієї класової структури, тобто виражає головний антагонізм, незважаючи на всі спроби державних інститутів локалізувати і знешкодити його руйнівні впливи.
Якщо в період класичного рабства місто домінувало над сільською округою і античну цивілізацію загалом визначити як міську, то натуралізація господарства, скорочення товарно-грошових відносин в зв'язку з поширенням латифундій привели до розриву зв'язків між містом і іншим господарством, до занепаду міст, переміщенню центра тягаря економічного життя в село, в латифундії магнатів.
Занепад античних міст, який викликали нарівні з іншими причинами розорення товарних вілл, поширення латифундій, розрив виробничих зв'язків, між міським і іншим господарством, зміцнення автономного положення латифундій, вів до скорочення міського населення, зокрема його паразитичних прошарків, створював умови для повернення міських жителів в село до продуктивного труда землероба.
Таким чином, панування латифундій з децентралізованим колонатним землеробством по всій імперії готувало заміну рабовласницьких відносин, що базувалися на економічній єдності товарних вілл і міського центра, новими виробничими відносинами, основою яких було автономне існування великого по території маєтка з дрібним землекористуванням виробників, залежних від пана, як правило, наділеного політичною владою над ними.
Однак розвиток продуктивних сил і всього суспільства, яке відкривалося в рамках латифундіального виробництва, не можна розуміти спрощено, як прямолінійне сходження у всіх галузях економіки. У області сільського господарства панування латифундій і дрібного землеробства в технічному і аграрному відносинах означало крок назад в порівнянні з періодом панування товарних рабовласницьких вілл.
Приходило в занепад і ремісниче виробництво, затухало міське життя. Але в цьому занепаді античної цивілізації не можна бачити тільки загибель і руйнування. Гине античне суспільство, рушається його економіка, його цивілізація і культура, розчищається місце для виходу на історичну арену іншої цивілізації.
Занепад античних міст, який викликали нарівні з іншими причинами розорення товарних вілл, поширення латифундій, розрив виробничих зв'язків, між міським і помісним господарством, зміцнення автономного положення латифундій, вів до скорочення міського населення, зокрема його паразитичних прошарків, створював умови для повернення міських жителів в село до продуктивного труда землероба.
Рим в III в. був буквально приголомшений найсильнішою кризою, що охопила економіку, суспільні відносини, державність і навіть культуру. Рабовласницьке суспільство і держава буквально стояли грані загибелі.
Ослаблення авторитету імператорської влади, політична анархія, свавілля армії і бюрократії, тобто важкі наслідки політичної кризи, що охопили Імперію, самі, в свою чергу були виявом серйозних соціально-економічних змін в римському суспільстві. У кінцевому результаті вони були викликані кризою рабовласницького способу виробництва, вичерпанням закладених в йому потенційних можливостей для розвитку господарства і культури.
Конкретним виявом економічної кризи III в. були скорочення робочої сили (із за епідемій, мобілізацій у арміях, що все збільшуються ), запустіння посівних площ, падіння врожайності, відмова від інтенсивних культур винограду і оливок на користь екстенсивного хліборобства, погіршення якості ремісничих виробів, розорення ремісничих майстерень і загальне скорочення їх продукції. Господарський нелад, нестабільність політичної обстановки вели до занепаду торгівлі, що доповнювало розлад грошового обігу, що виразився у в псуванні монети і її знецінення.
Криза сільського господарства, ремесла і торгівлі завдав сильного удару по містах як економічних і культурних центрах, привела до загасання їх господарської діяльності, скорочення населення, запустіння.
Зубожіння міст і розорення їх жителів, несучих важкий тягар податків, викликали масову втечу в сільську місцевість, де до III в. пануючим типом виробництва став величезний маєток латифундія, що обробляється колонами, що має в своєму розпорядженні власні ремісничі майстерні з натуральним господарством, слабо пов'язаним з міським ринком.
У структурі пануючого класу починає втрачати своє значення його основа муніципальне рабовласництво, а на перший план виходить прошарок великих латифундист, земельних магнатів, контролюючих обширні території і численне населення, що мають в своєму розпорядженні значні запаси продукції і мало пов'язаних з сусідніми муніципіями.
Загальна криза рабовласництва охопила і колишню структуру культурних цінностей, підготував основу для формування нового світогляду.
Однак рабовласницька система ще не зживуться всіх своїх внутрішніх можливостей. Тому на рубежі III - IV вв. римське суспільство і держава відновлюються на колишній, хоч і трансформованій основі і переживає процвітання протягом всього IV в.

Безкоштовно скачати реферат "Особливості економічного розвитку Древнього Риму" в повному обсязі