Реферат: Міжнародний тероризм у XX ст

Жити легше зручніше й безпроблемніше - ось, чо¬му віддаються сьогодні всі помисли й сили. Однак якось зовсім не помічають при цьому, що подібне прагнення плодить не¬скінченну множину тур¬бот, а сугуба турбота про свою особу парадоксаль¬ним чином веде благопо¬лучного зовні й доглянуто¬го за видимістю індивіда до безкінечної внутрішньої слабості й залежності. Звідси психози і стреси, де¬спотична влада реклами й потреба в постійних збуд¬никах, звідси індустрія лікарських засобів, легка сугестивність і дитяча довіра до шарлатана та зна¬харя, цілителя та екстра¬сенса. Не варто також не¬хтувати – чого на світі не буває! заступництвом ре¬лігії; це називають сьо¬годні духовним відроджен¬ням. У хід ідуть обряди та дійства, освячення та мо¬лебні, і дарма, що відбу¬вається публічна профа¬нація віри, яка відіграє тут жалюгідну роль магічного талісмана під невдач і лих, втрачаючи навіть віддале¬ну подобу самозречення, праці й подвигу.
От побіжний нарис, без якого було не обійтися, нинішнього західного і прозахідного суспільства, найпередовішого на землі, і вірний портрет його типо¬вого представника й голо¬вного героя моменту, праг¬матика й закінченого его¬їста, який свої нагальні інтереси ставить над усе, терпить інших лише тому, що без них йому не прожи¬ти, примовляє гучні слова, не вникаючи в їх зміст, і тільки заради своєї безпе¬ки або вигоди готовий до¬кладати якихось зусиль і нести якісь витрати.
І раптом виявляється, що є на світі люди іншого штибу, які наявність і май-бутнє душі вважають за істину не тільки на словах, чим нині нікого не зди¬вуєш, а на ділі і всерйоз, і відповідно до цього роз¬цінюють тіло не як єдине своє надбання, а як тимча¬сове пристановище цієї са¬мої душі й навіть певною мірою як в'язницю для неї. В’язень своєю в'язницею не дорожить - тому їм і не шкода тіла. Нерозумно й некорисно для нашого май¬бутнього представляти їх дикими звірами або кровожерливими маніяками. Це люди ідеї, і їхня головна ідея попри всю свою про¬стоту набагато вища й життєздатніша західного споживання. Праві вони чи ні - мова зараз не про те. А йдеться в нас про те, що нема - нічого дивного або невідповідного, якщо такі люди стануть нехтува¬ти особистою безпекою або прагненням до комфорту, що віддадуть перевагу не відносним і в будь-якому разі тимчасовим полегшен¬ням буття, а чомусь справді цінному і стійко¬му: чомусь від вічності. Вічність, як відомо, завойовується благочестям і жертвою, - вони не вага¬тимуться коли дійде до то¬го зруйнувати в ім'я ідеї власне тіло, цю. у їхньому розумінні, темницю, й радісно випустити душу на волю, у кращий світ, в який вони, на відміну від нас, розважливих і боягуз¬ливих себелюбів, вірять щиро і твердо.
Конфузно для слуху звучить обурений лемент про збоченість таких лю-дей, ще конфузніше спроби пояснити їхню жер¬товність жалюгідною мер-кантильністю або гіпно¬тичною залежністю. А най¬більш образливо полягає в тому, що ці зойки перше за всіх і голосніше за всіх ви¬пускають ті, хто іменує се-бе християнами. Неначе Христос не говорив про те, що Царство Боже - не від світу цього. Неначе по існувало у християнстві подвижників, які відмовлялися від земних благ і умертвляли свою плоть, не було мучеників, які з упо¬ванням і почуттям радісно¬го звільнення йшли на ба¬гаття і хрест.
Одне це непорозуміння ясно показує, які ми сьо¬годні бутафорські христия-ни, як витіснилася й підмі¬нилася в нас віра вертким угодовством й обачним пристосовництвом. Однак же, можуть мені заперечи¬ти, ці подвижники і муче-ники, ці тверді віруючі не були терористами і, крім себе, не вбивали й не замірялися вбити нікого іншого. А чи так насправ¬ді? А незліченні пересліду-вання єретиків, релігійні війни й усі Варфоломіїв¬ські ночі нашої рідної хри-стиянської цивілізації? А ненависть, дії інших релігій і вір? А духовенство, яке іменем Отця і Сина благо¬словляло зброю на взаємне побиття мільйонів?
Але нехай скажуть, що це історично обумовлені "втрати виробництва", ре-зультат нерозумної старан¬ності й нездатності пра¬вильно тлумачити Заповіді Господні. Будь ласка, па¬нове святенники, що спо¬руджують храми і служать показні й безсильні мо¬лебні за мир між народа¬ми, я наведу вам щось з цих Заповідей, і спробуйте витлумачити їх як-небудь інакше. Розгорнемо Ста¬рий Завіт, священну книгу євреїв і християн, автори¬тет якої ніхто не сміє запе¬речити. Немає жодного сумніву, що ця велика книга сповнена найнепримиреннішої ненависті до всіх, кого сьогодні ухиль¬но назнали б інакомисля¬чими. І потрібно або виз¬нати її правоту і слушність такого підходу - або, ба¬жаючі бути послідовними у своєму нацифізмі, від¬сахнутися і зректися її.
"Я на них нагромаджу нещастя, зуживу стріли Мої на них. ...Надворі за-биватиме меч, а в домах - жах: як юнака, так і дівчину, і грудну дитину" (Втор. 32:23, 25).
"Я вістря свого меча нагострю... відімщу Я своїм ворогам... Я стріли свої понапоюю кров’ю за¬битого і бранця... (Втор. 32:41, 42).
"...з тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоста-вши при житті жодної душі" (Втор. 20:16).
"І побив Ісус весь край: гору... і узбіччя, і всіх їх¬ніх царів, - не зоставив жодного врятованого, а кожну особу закляв, як на¬казав був Господь. Бог Ізраїлін" (Єг. 10:40).
"Так сказав Господь Саваоф... Тепер іди, і поб'єш Амалика і закляни усе, що його... І позаби¬ваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти..." (1 Сам. 15:3).
Подібні цитати можна множити без кінця. Чи це не екстремізм? Або навіть справжній терор, але не від вродженого звірства й дикості, не від невтримно¬го прагнення руйнувати, а навпаки - від непримирен¬ного поділу добра і зла іі остаточної постанови викорінити зло раз і на¬завжди, зміцнити па землі добро і праве діло. От яка вона буває: тверда, по¬слідовна, безоглядна віра, віра в дії.
Ні, християни не зрек¬лися Старого Завіту; вони попросту не читають його (як, втім, не читають і По¬вий), обходячись особли¬вим способом насмиканими і препарованими витягами. Тут є над чим замислитися, і наше невміння розуміти інших тісно зв’язане з не¬здатністю відкрито дивити¬ся на самих себе. Це не ви-правдання тероризму, - це пояснення неминучості йо¬го появи (або чогось гіршо-го) у сформованих ненор¬мальних умовах.
Згубна сліпота вразила сьогодні, як ніколи ра¬ніше, людину Заходу: вона втратила сприйняття ціло¬го виміру.
Викинута відцентровою силою на плоску поверхню буття, вона стрімко й на перший погляд переможно освоює цю площину. Однак нескінченно розповсюджу¬ючись ушир, вона й сама непомітно для себе зроби¬лася двомірною і плоскою. Двомірна істота, якщо на¬очно представити таке, третього виміру (глибини, висоти) попросту не ба¬чить. Люди трьох вимірів (у нашому випадку люди твердої і дійової віри), навіть найпримітивніші з них, їй незрозумілі, нез-багненні. Вона бачить у межах своєї площини тільки плоский зріз, що рухається упоперек спільної магі¬стралі, бачить, якісь діри, що залишає по собі цей зріз, не здогадуючись, що третій вимір іде кудись у глибину й не вміє не діря¬вити площину. І вона ніко¬ли не зрозуміє, вона, така у власній уяві широка, і правильна, і толерантна, і начебто навіть гуманна, що може здаватися таким лю-дям у своїй нестримній поверховій активності, у своєму нахрапистому екс-пансіонізмі, що нав'язує всьому світу її спосіб мис¬лення, її спосіб життя і її пріоритети, її плоскі, двомірні цінності, - може ціл¬ком щиросерде здаватися таким людям диявольсь¬ким розбещувачем, пород¬женням й осередком світо¬вого зла, у безкомпромісній боротьбі з яким не шкода віддати це тимчасо¬ве, це несправжнє життя.

Безкоштовно скачати реферат "Міжнародний тероризм у XX ст" в повному обсязі