Реферат: Держава ісмаїлітів в Ірані в 11-13 столітті

До початку 13 в. у исмаилитском державі різко загострилися внутрішні протиріччя. Йшла напружена боротьба між двома угрупованнями. Одна з них- феодальна- прагнула порвати з низаризмом і повернутися в лоно ісламу, установити контакт із феодалами близьких і далеких володінь, вільно распряжаться своїми багатствами і збільшувати їх. До зрівняльних прагнень рядових исмаилитов обличчя, що належать до цієї групи, відносилися різко вороже. Питома вага цієї групи в исмаилитском державі усі зростав.
Друге угруповання- демократична- стояла з усіх питань на діаметрально протилежних позиціях. Вона зберігала прихильність низаризму, була ворожа навколишнім исмаилитское держава феодалам, непримиренна до “своїм” феодалам, пддерживала майнова рівність, воювала з монголами. Боротьба цих угруповань з'явилася одгой з найважливіших причин загибелі исмаилитского держави.
Обидві групи намагалися заручатися підтримкою правителя Аламута чи его спадкоємця.
З приходом до влади Джелаль пекло-дина Хасану (1210-1221) і його феодального угруповання, що підтримувала, була негайно змінена вся зовнішня і внутрішня політика исмаилитского держави, проводившияся понад сторіччя.
Новий курс, узятий Джелаль ад-дином Хасаном, уключав повний розрив з низаризмом і проголошення суннитского ісламу, припинення всякої боротьби исмаилитов з феодальними державами і встановлення дружніх і родинних зв'язків з їхніми правителями. При вторгненні монголів у державу хорезмшахов Джелаль пекл-дин Хасан негайно виразив повну покірність Чингизхану.
З моменту вступу на престол Джелаль пекло- дина Хасану суннизм став офіційною релігією исмаилитского держави.
Тимчасова перемога феодального угруповання на початку 13 в. привела до того, що правитель Аламута Джелаль пекло- дин Хасан Ноу-Мусульман відреклося від исмаилизма, повернувся в лоно ісламу, спалив частину книг аламутской бібліотеки. У своїй зовнішній політиці він, не відрізняючи від інших феодальних правителів того часу, брав активну участь у їх усобице. Але демократичні прагнення рядових исмаилитов були ще сильні. Їм удалося, привівши до влади Червона пекло-дина, змінити на діаметрально протилежний політичний курс його попередника. Снову був відновлений низаризм; у внутрішній політиці підсилилися репресії проти “своїх” феодалів.
Вторгнення монголів не торкнулося исмаилитских володінь, що в економічному змісті процвітали. Демократическме правителі Аламутского держави прагнули підтримати останнього хорезмшаха в його боротьбі з монголами. Їхні контакти виражали своєрідну форму антимонгольської боротьби в Ірану.
У 50-х роках 13 в., при вступі в Іран монгольських військ Хулагу-хана, над володіннями исмаилитов нависла грізна опастность. До цього часу в правлячих колах исмаилитов ведучу роль зуміла зайняти феодальне угруповання, що ненавиділо низаризм як єресь і жадала капітуляції перед монголами. Героїчний опір рядових исмаилитов монголам виявилося неспроможним вследствии зрадництва имаилитских вождів. Вони здали Меймундиз. Після недовгої боротьби жителі Аламута одержали право виходу з міцності. Один рік пручалися Ламасар і 20 лет – Гирд-кух.

Безкоштовно скачати реферат "Держава ісмаїлітів в Ірані в 11-13 столітті" в повному обсязі